18 лютого в актовій залі Ізмаїльського державного гуманітарного університету в Одеській області пройшов благодійний майстер-клас з болгарського хоро. Захід провели для збору коштів на лікування талановитої художниці з Болградського району — Донки Мінковської.
Болгарське хоро — це не просто народний танець: це прояв єдності, сили та життєвої енергії. Коли люди беруться за руки в хоро, їхні рухи йдуть в унісон, серця налаштовуються на один ритм. У цей день рухи й ритми об’єднувалися не лише для збереження культури, а й заради порятунку життя.
Організатором заходу виступив Болгарський молодіжний клуб «Актив», який діє вже 18 років і працює над збереженням та відродженням культурної спадщини етнічних болгар Буджаку.
«Ми проводимо цей майстер-клас із благодійною метою — збираємо кошти на лікування нашої художниці з села Городнє Болградського району, Донки Мінковської, та її батька, які зараз опинилися в складній ситуації з важкими хворобами. На свято Трифона Зарезана, 14 лютого, наша організація вже влаштувала в місті Одеса благодійний вечір на підтримку цієї творчої родини та зібрала 127 тисяч гривень. Сьогодні в Ізмаїлі ми продовжуємо цю акцію», — розповіла членкиня клубу «Актив» Ганна Чолак.
Майстер-клас проводив відомий у регіоні хореограф Олександр Ромалійський — художній керівник народних колективів «Радуга» та «Колорит», голова громадської організації «Хореографічна студія Alvi Fest». Він справді вважається хранителем болгарської танцювальної традиції в нашому регіоні. Завдяки його вмінню та досвіду учасники не просто вивчали кроки, а відчували характер танцю, його потужну енергетику та складні ритмічні рисунки, що передавалися з покоління в покоління.
«Найстаріший наш ансамбль «Радуга» було створено ще у 1986 році, у 2005 році з’явився «Колорит», а у 2014-му ми об’єдналися та зареєстрували громадську організацію «Хореографічна студія Alvi Fest», яка бере участь у багатьох соціальних та культурних проєктах», — зазначив Олександр Ромалійський.
Наразі у складі організації близько 120 учасників: наймолодшому — чотири роки, найстаршому — 63. Всі вони поєднані пристрастю до автентичного танцю та до запальних ритмів різних етнографічних регіонів Болгарії.
«Наші колективи беруть участь у численних всеукраїнських та міжнародних конкурсах і фестивалях, ми побували в Польщі, Туреччині, Болгарії, Румунії. Не люблю хвалитися, але часто посідаємо перші місця або отримуємо гран-прі. Особливо запам’ятався потужний фестиваль в Івано-Франківську, що відбувся перед початком повномасштабної війни — це було велике та феєричне дійство», — додав хореограф.
На заході панувала яскрава, колоритна атмосфера: болгарські мелодії супроводжували танці, у які занурювалися як досвідчені виконавці, так і ті, хто вперше став у хоро. Завдяки чітким інструкціям викладача учасники швидко опановували техніку, а кожен спільний рух ставав символом солідарності та підтримки.
Бессарабське хоро — це танець, що єднає людей. Коли десятки рук з’єднуються в колі, вони передають один одному силу та надію. У цей день всі зусилля були спрямовані на допомогу художниці з Болградського району — тепер вона знає, що не залишається сам на сам зі своєю боротьбою.
Створено за матеріалами: bessarabiainform.com
