Ключові моменти:
- Дев’ятеро дітей із Петровірівської громади повернулися додому з європейських країн після евакуації, спричиненої війною;
- У громаді всі 42 дитини-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, виховуються в сімейних формах: під опікою, у прийомних сім’ях або в дитячих будинках сімейного типу;
- З місцевого бюджету передбачено 1,1 млн грн на програму забезпечення житлом дитячих будинків сімейного типу на 2025–2027 роки;
- У Березівському районі діє 13 дитячих будинків сімейного типу, де виховується понад 100 дітей.
Інформація підготовлена на основі даних місцевих органів влади та соціальних служб Петровірівської громади. Журналісти поспілкувалися з начальницею Служби у справах дітей Петровірівської сільської ради Оленою Колісніченко, яка розповіла про кількість дітей, форми їхнього влаштування та процедури повернення з-за кордону.
Коментар щодо підтримки родин і співпраці з благодійними організаціями надав голова Петровірівської громади Артем Демчуков.
У матеріалі також враховано відомості міжнародних партнерів і благодійних фондів, зокрема допомогу Дитячого фонду ООН (UNICEF) та українських благодійних організацій, які забезпечували сім’ї технікою, меблями, гуманітарною допомогою та продуктами.
Усі діти громади мають родини
У Петровірівській громаді Березівського району, завдяки узгодженим діям місцевої влади, соціальних служб і міжнародних партнерів, вдалося повернути на батьківщину дев’ятьох дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, яких під час повномасштабного вторгнення евакуювали за кордон і які самі прагнули повернутися додому.
Як повідомила очільниця Служби у справах дітей Петровірівської сільської ради Олена Колісніченко, усі 42 дитини з цієї категорії виховуються в повноцінних родинах.
Двоє дітей уже усиновлені, інші — у прийомних родинах або перебувають під опікою. Ще семеро рідних братів і сестер проживають у дитячому будинку сімейного типу. Для реалізації Програми «Забезпечення житлом дитячих будинків сімейного типу на 2025–2027 роки» з місцевого бюджету виділено 1,1 млн грн.
Віка і Назар
Серед перших, хто повернувся з Європи до Петровірівки, були сироти Вікторія та Назар Булаші. Вони понад три роки були в евакуації в Німеччині разом із іншими вихованцями Андрієво-Іванівського інтернату — закладу, куди діти потрапили після смерті батьків.
Ще троє їхніх рідних братиків та сестричок прийняла бабуся. Після її смерті дітьми опікуються дядько Сергій Парапір разом із дружиною Юлею; у родини також є двоє біологічних дітей.
Переїзд у чужу країну став для Віки й Назара великим стресом: інша мова, незвичне середовище й постійна туга за домом. Проте довга розлука завершилася — діти повернулися до рідного дому й отримали теплоту та підтримку своєї родини.
Важливу роль у їхньому поверненні відіграв дядько Сергій — 51-річний працівник місцевої школи, який узяв на себе відповідальність опікуватися двома додатковими сиротами.
Після завершення необхідних процедур Сергій подолав тисячі кілометрів, щоб забрати племінників додому. Через нові обов’язки його дружині довелося тимчасово залишити роботу, аби допомагати піклуватись про сімох дітей.
Для створення комфортних умов повернених дітей Дитячий фонд ООН (UNICEF) надав двоповерхове ліжко, мобільні телефони, ноутбуки, пральну машину на 8 кг, постільну білизну, матраци, подушки, ковдри, рушники, канцелярське приладдя, кухонний стіл і шість стільців.
Суттєву допомогу багатодітній родині Парапірів також надали представники Благодійного фонду «Вітри змін».
Семеро братів і сестер Безпрозванних
Тривала розлука сімох братів і сестер Безпрозванних із села Баранове, що були позбавлені батьківського піклування, нарешті завершилася. Понад чотири роки діти були розділені кордонами, але тепер їх об’єднали в одну турботливу сім’ю.
«Батьки не забезпечили дітям належних умов проживання та догляду, тому ми були змушені їх вилучити й влаштувати в державні дитячі заклади», — пояснила начальниця Служби у справах дітей Олена Колісніченко. За її словами, з початком війни четверо дітей опинилися в притулку в Польщі, а найменші — у Румунії, у спеціалізованому закладі. Процес повернення тривав майже рік і відбувався поетапно.
Спершу до Одещини повернули чотирьох дітей, для яких заздалегідь підготували сімейні умови. Пізніше ще троє дітей повернулися й приєдналися до своїх рідних. Сьогодні братики й сестрички знову разом.
14 дітей у дитячому будинку сімейного типу
Свій дитячий будинок сімейного типу подружжя Оксана Дзиговська та Микола Дементій із села Цибулівка (Знам’янська сільська громада) заснували ще в 2013 році.
Спочатку вони взяли під опіку двох дітей з інтернату, а згодом — іще більше. Загалом раніше в родині одночасно виховувалося до 20 дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Нині подружжя опікується 14 дітьми.
Опікуни говорять, що ставляться до своїх вихованців як до рідних.
«Бути в люблячій сім’ї означає відчувати, що ти потрібен. Це найцінніше, що ми можемо подарувати нашим дітям», — ділиться Оксана Дзиговська.
Повернення дітей в Україну стало можливим завдяки спільним зусиллям громади, державних органів, приватних ініціатив та міжнародних партнерів.
«Було важко, але нам це вдалося. За всебічної підтримки міжнародних партнерів і благодійників діти тепер вдома, і для них створено гідні та безпечні умови життя», — підкреслила Олена Колісніченко.
Благодійна підтримка — порятунок для близько 200 родин
У відповідь на виклики воєнного часу численні благодійні фонди системно допомагають сім’ям і дітям, що опинилися в складних життєвих обставинах.
Серед активних благодійників у Петровірівщині — фонд «Наша хата Україна», заснований уродженкою краю Тетяною Винограденко. Благодійники постійно підтримують близько 40 сімей, у яких виховується близько 150 дітей: двічі на місяць ці родини отримують продуктові та господарчі набори, а за потреби — ліки. Минулого року до грошової допомоги від громади представниця фонду також надала харчі, смаколики та побутову хімію.
Нещодавно фонди допомогли одній уразливій родині зробити ремонт у будинку, придбати меблі, постільну білизну та посуд, що дозволило дітям залишитися в сім’ї й зберегти батьківські права матері.
Благодійний фонд «Вітри змін» (голова Наталя Вегріян) регулярно надає гуманітарну допомогу багатодітним родинам: побутову хімію, речі та білизну для новонароджених тощо.
Також активну співпрацю налагоджено з фондом «Добрий початок Україна» (представниця Есфір Максимюк). Завдяки їхній підтримці багато сімей регулярно отримують фінансову допомогу, продуктові набори, миючі засоби, засоби гігієни, підгузки, дитячу суміш, взуття та канцелярію.
«Гуманітарна місія благодійників — справжній порятунок для близько двохсот родин нашої громади. Без цієї підтримки нам було б набагато складніше впоратися з нагальними потребами, адже допомога забезпечує життєво необхідні продукти та речі перш за все для дітей, які перебувають у складному становищі», — наголосив голова Петровірівської сільської ради Артем Демчуков.
Довідка
У 2022 році, за рішенням українського уряду, тимчасово вивезли за кордон 4 811 дітей — вихованців закладів інтернатного типу. Країни, до яких вивозили дітей, включають Польщу, Німеччину, Італію, Туреччину, Австрію, Румунію, Швейцарію, Іспанію, Нідерланди, Чехію, Литву, Словаччину, Ізраїль, Францію, Словенію, Швецію, Угорщину, Грецію та Хорватію.
Після змін у законодавстві 2024 року повернення українських дітей в Україну можливе лише з влаштуванням у дитячі будинки сімейного типу, прийомні сім’ї, під усиновлення, під опіку родичів або до сімей патронатних вихователів.
Цифри
У Березівському районі функціонують 13 дитячих будинків сімейного типу, де виховується 101 дитина. Створено 19 прийомних сімей, в яких перебуває 43 дитини. У 163 родинах опікунів виховуються 397 дітей, а в 29 сім’ях усиновителів — 32 дитини.
Раніше повідомлялося також про інші громади, де всі діти-сироти та діти без батьківського піклування знайшли місце в сім’ях та прийомних родинах.
Створено за матеріалами: odessa-life.od.ua
