Ключові моменти:
- В Україні триває розслідування інциденту на Закарпатті, де дітей не пустили до туалету.
- В Одесі для населення доступні лише декілька десятків громадських вбиралень, що явно недостатньо для мегаполіса.
- Зареєстрований законопроєкт №12371, який пропонує право на безкоштовний доступ до туалетів у закладах, поки не прийнятий.
- У низці європейських міст проблему вирішують розвиненою мережею вуличних біотуалетів.
Питання доступності громадських туалетів періодично повертає увагу суспільства. Це не лише питання комфорту: воно зачіпає здоров’я, особливості вікового старіння, інклюзивність та загальну міську інфраструктуру. За даними українських досліджень, серед чоловіків старшого віку симптоми аденоми передміхурової залози зустрічаються в 80–90% випадків, тому доступ до санітарних зон має неабияке значення.
Недавній інцидент на Закарпатті, що нині опрацьовується поліцією, та дискусія щодо кількості й вартості облаштування громадських туалетів в Одесі знову повернули цю тему в центр уваги. Матеріал підготовлено на основі відкритих джерел, коментарів очевидців та особистого досвіду автора, зокрема щодо проблем зі здоров’ям.
У законодавчому полі варто відзначити: у Верховній Раді зареєстрований проєкт закону №12371, який передбачає право відвідувачів об’єктів торгівлі та сфери послуг на безоплатний доступ до туалетів. На даний момент документ розглядається профільним комітетом.
Громадські туалети в Одесі: чи вистачає їх?
Є приказка: «Хто про що, а лисий про гребінець». Хоч я не лисий, але проблема, про яку йдеться, не дає спокою. Мова про природну потребу, яку іноді в народі називають «маленькою», але коли ти далеко від дому і терміново шукаєш вбиральню, ця «маленька» перетворюється на нагальну й дуже важливу потребу.
Це питання стосується не лише мене чи тільки Одеси — воно загальноукраїнське. Населення старіє, і з роками потреба в доступі до туалету стає дедалі наполегливішою, особливо в холодну пору. Коли колись жартувалися рядки, вони викликали посмішку, тепер же цей жарт часто сприймається з гірким розумінням: інколи єдина опція — знайти місце будь-де.
Нещодавно в мережі гостро обговорювали плани збудувати на Західному кладовищі в Одесі громадський туалет вартістю 2,78 млн грн. Дехто вважав, що за ці кошти можна було б реалізувати інші, більш нагальні для громади проєкти. Я не беруся судити про кошторис — це справа фахівців. Проте важливість таких об’єктів для багатьох містян незаперечна.
Колись мені телефонував колега, який нині живе в США. Ми говорили про побут і, зокрема, про те, як там і як у нас вирішують питання доступу до вбиралень.
Наприкінці 1990-х наша редакція орендувала приміщення поруч із Центральним ринком у Херсоні. Торговці зрозуміли, що замість платити за туалет, відвідувачі можуть скористатися вбиральнями в офісному центрі, тож орендарі змушені були ставити замки.
У США, як розповів той колега, підхід інший: у більшості кав’ярень, супермаркетів і навіть аптек клієнтам дозволяють скористатися туалетом, іноді — і без купівлі товарів. Це питання культури обслуговування й доступності.
Інцидент на Закарпатті: дітей не пустили до вбиральні
Ця тема вийшла на перший план після кількох шокуючих повідомлень із регіонів. Один із епізодів — подія на Закарпатті, що нині розслідується поліцією.
9 січня група дітей із батьками та вчителями їхала з екскурсії трасою Київ — Чоп. Діти попросилися до туалету; автобус зупинився біля кафе, але власник відмовив їм у використанні вбиральні, хоча люди були готові заплатити.
Деякі повернулися в автобус, інші пішли в ліс. За свідченнями очевидців, власник кафе випустив собак і крикнув «Фас!». Внаслідок цього двоє дітей отримали травми, одну дитину госпіталізували з пораненням ноги.
Слідство триває, власник кафе заперечує обвинувачення.
Чи була тут жадібність? Навіть якщо вартість води в регіоні становить близько 43 грн за кубометр — це порівняно невелика сума, і люди пропонували оплатити користування, але їм відмовили.
В Одесі літня жінка справила потребу в аптеці
11 січня в одеських новинах з’явилося відео з аптеки, де літня жінка помочилася всередині торговельного залу після того, як їй відмовили в доступі до вбиральні.
Завершуючи, вона промовила: «Людиною треба бути». За її словами, перехожі порадили зайти саме до аптеки, оскільки аптека асоціюється з допомогою та співчуттям.
Здоров’я і часті походи до туалету
Про те, що відчуваєш особисто, писати завжди простіше. Для мене ця тема близька: з віком у мене виявили аденому передміхурової залози.
Ось статистика:
- у чоловіків старше 40 років аденома зустрічається у 30–40% випадків;
- у віці 50–64 років — у 40–50%;
- після 60 років — у 80–90% випадків.
Я вже давно «після 60» і добре знаю відчуття, коли терміново потрібен туалет. В Одесі я постійно користувався всього трьома громадськими вбиральнями: у Міському саду на Дерибасівській, на Старокінному ринку та на Привозі.
За даними мерії, у місті налічується близько 20 вбиралень у парках. Інші джерела говорять приблизно про 50 точок. Чи вистачає такого покриття для міста з мільйонним населенням — велике питання.
Досвід Європи та США: спершу туалети, потім штрафи
Проєкт закону №12371 про безкоштовний доступ до туалетів у закладах усе ще не прийнято. Якби його ухвалили, це могло б змінити ситуацію на краще.
У європейських містах вуличні біотуалети — звична частина інфраструктури. Це питання санітарної безпеки, а не розкоші. Принцип часто такий: спочатку облаштуй потрібні точки, а потім застосовуй санкції за порушення правил.
В Україні ж при відсутності доступного туалету людину іноді карають за дрібне хуліганство (ст.173 КУпАП).
У Польщі мені доводилося бачити, як жінку оштрафували за «поход під дерево», однак поліція повернула гроші, пояснивши, що культура — це взаємна відповідальність.
У США навіть у віддалених природних зонах можна натрапити на чисті сучасні вбиральні з водою й папером.
Хтось скаже, що у нас такі об’єкти швидко зіпсують. Проте без змін рухатися далі складно — і ці зміни повинні вести до кращого.
Раніше повідомляли, що в центрі Одеси планували збудувати туалет вартістю, порівнянній із квартирою.
Також повідомлялося про наміри місцевої влади створити мережу громадських туалетів, обладнаних для людей з інвалідністю.
Читайте також: У Южному відкрили дзеркальний туалет, який став «золотим».
Валерій БОЯНЖУ, Херсон — Одеса
Створено за матеріалами: odessa-life.od.ua
