Нагадаємо, з початку війни пам’ятник Дюку де Рішельє для захисту від можливих пошкоджень, був обкладений мішками з піском.
Так, розказати, а не тільки намалювати свою мрію. Бо поруч з кожним малюнком ― лист від маленького художника чи художниці. Деякі листи й малюнки ― наче сльози та біль душі. А ще ― головне! ― дитяча надія.
Ось таке воно ― «Обличчя української мрії» під час повномасштабного вторгнення. Ось такі вони ― малюнки й листи дітей війни…
Метою проєкту (Всеукраїнське об’єднання «Патріот») стало одне ― розповісти усьому світу про те, чим живуть українські діти під час війни, що вони переживають, на що сподіваються.
Діти війни… Хтось з них зараз живе не в Україні, хтось покинув свої домівки й перебрався в інші регіони Батьківщини, а хтось залишився вдома…
Кожний малюнок, кожний лист до нього ― це дитяча сповідь.
«З початком війни я дуже хвилююсь за людей, і кожен раз, коли лунає сирена, мені дуже сумно, тому що вона ― передвісник смерті або руйнувань», ― пише маленька Дарина.
Це тільки маленький уривок з одного листів, що розташований поруч з малюнком-мрією…
А мрія у кожного з цих маленьких митців ― одна-єдина, як і у нас з вами…
Фото авторки
