Ключові моменти:
- В Одеському академічному обласному театрі ляльок відбулася прем’єра пластичної постановки «Носороги» за мотивами п’єси Ежена Йонеско.
- Режисер Денис Григорук обрав мову пластичного театру: мінімум слова та максимум руху, жесту й ритму.
- Головна ідея вистави — образ «оносороження», алегорія втрати людяності під тиском колективної ідеології.
- У фіналі Беранже залишається єдиним, хто зберіг людські риси серед перетворених на «носорогів», що підкреслює думку про важливість індивідуальної людяності навіть попри самотність.
Журналістка Марієя Котова відвідала прем’єру «Носорогів» в Одеському академічному обласному театрі ляльок. Для матеріалу також була використана інформація театру про постановку, її творчу групу та акторський склад.
«Не дай себе оносорожити»
Це не просто вистава — це своєрідний манифест проти конформізму, проти того поступового, майже непомітного відступу від власного «я», коли людина втрачає індивідуальність.
Денис Григорук обрав для роботи форму пластичного театру: слово відходить на задній план, головним інструментом стає тіло — його рухи, ритм і пластика. Тут кожен жест несе зміст, кожна пауза має вагу.
— «Не дай себе оносорожити», — таке лаконічне гасло звучить як головна застережливість вистави.
На сцені розгортається моторошна трансформація — процес «оносороження», коли під впливом масових настроїв люди витісняють у собі людське й перетворюються на масову, одноманітну істоту з рогом замість носа.
Уявіть: прогулюєтеся вулицею, заглядаєте у кав’ярню, читальні чи офіс — й там уже не люди. Це ваші знайомі, сусіди, колеги — але вони втратили щось важливе, стали частиною сірого стада. Ви дивитеся на це й відчуваєте тривогу, тоді як для більшості це здається нормою — адже вони в обіймах загальної думки.
Пластична мова вистави
