Ключові моменти:
- «Планета довгожителів» — фестиваль активного життя людей поважного віку.
- Цьогоріч він поєднав навчання, музику, творчість, танці та спілкування.
- До одеських учасниць долучилися жінки-переселенки, створюючи спільні проєкти.
- Фестиваль допомагає людям залишатися активними й частиною міського життя.
Вихід на пенсію не перериває активність. В Одесі це видно на фестивалі «Планета довгожителів». Тут поряд із музикою та танцями відбуваються навчання, творчі заняття й соціальні ініціативи. Цього року до «Айті-бабусь» приєдналися жінки-переселенки. Учасники також вчилися розпізнавати фейки й перевіряти інформацію.
Журналістка побувала на фестивалі в Міському саду, поспілкувалася з учасницями та організаторами. Вона побачила, як 85-річна Валентина Харитонова готується танцювати під оркестр.
Рухатися та навчатися незалежно від цифри в паспорті
У Міському саду було людно й весело. Люди співали, танцювали й фотографувалися. Вони аплодували оркестру й виходили на імпровізований подіум. Ніхто не залишався лише глядачем; люди поважного віку фактично ставали частиною програми.
Фестиваль в Одесі вже тринадцятий раз збирає тих, хто вважає: вік — не привід відмовлятися від активності. Зустрічі з друзями, нові знайомства, музика, творчість і навчання залишаються важливими для життя.
Цьогорічну програму поєднали з освітніми заходами, танцями, фотографією й соціальними ініціативами.
Перший день присвятили медіаграмотності. Учасники дискутували про критичне сприйняття інформації, перевірку повідомлень і розпізнавання фейків. Тренінг провела медіааналітикиня Інституту демократії імені Пилипа Орлика, професорка кафедри журналістики Наталія Стеблина.
Музика для довгожителів лунала над алеями
Потім настав час для музики. Оркестр заграв у Міському саду, і швидко стало зрозуміло: сидіти та мовчати тут ніхто не хотів.
Музика лунала над алеями. Люди підспівували й плескали в долоні. Хтось танцював біля альтанки, хтось підходив ближче до сцени, а інші спочатку придивлялися, а потім долучалися.
Серед учасниць — 85-річна одеситка Валентина Харитонова. В «Айті-бабусях» вона з 2014 року. Валентина каже, що особливо любить заходи, де можна потанцювати.
— Я так люблю нашу компанію «Айті-бабусі». Я намагаюся брати участь у всіх наших заходах.
— А що вам найбільше подобається?
— Коли танцюємо.
— А чому ви зараз не танцюєте?
— Ні, будемо!
Музика не потребувала довгих умовлянь. Валентина й справді вийшла в танок.
Особливим став вихід на подіум «Одна родина — одна сім’я». Учасники демонстрували вбрання, позували перед глядачами, жартували й підтримували одне одного.
Поруч працювала фотосушка «Айті-бабусі + ВПО». Світлини, прикріплені на огорожі альтанки, перетворили її на невелику галерею просто неба. Відвідувачі зупинялися, розглядали фото й шукали знайомі обличчя.
Ще одна частина програми — руханка «Ми разом». Вона зібрала тих, хто хотів не просто дивитися на сцену, а самим приєднатися до дійства.
Організатори наголошують: важливо, щоб люди поважного віку залишалися активними учасниками міського життя. Тому «Планета довгожителів» поєднує розваги з навчанням, творчістю й соціальними проєктами.
Тринадцятий фестиваль — щасливий
Голова ГО «Айті-бабусі» Ольга Філіппова розповіла, що цьогорічний фестиваль став тринадцятим. Вона підкреслила: захід не скасовували жодного разу, навіть під час пандемії та повномасштабної війни.
— Тринадцятий фестиваль. Щасливий! Ми жодного разу не пропустили — ні під час ковіду, ні під час війни. У нас весь час відбувався цей фестиваль.
Освітня складова лишається ключовою. Цього року організували тренінг із медіаграмотності.
— Інститут демократії імені Пилипа Орлика спеціально приїхав до Одеси, щоб провести для людей старшого віку тренінг. Ми вчилися шукати фейки, вчилися шукати правду.
За словами Ольги Філіппової, ці навички особливо важливі для людей, які через війну були змушені залишити домівки.
— У нас багато бабусь-переселенок. Вони шукали інформацію про те, що відбувається на їхніх територіях. Ми вивчали спеціальні програми, дивилися, як їхнє село живе, як їхнє місце виглядає в реальному часі. Шукали справжні новини. Це дуже важко зараз знайти.
У межах проєкту «Ми разом» до «Айті-бабусь» долучилися жінки-переселенки. Спільні заняття стали для них шансом не тільки навчатися, а й знайомитися та підтримувати одна одну.
Одна з вправ — створення картин із вовни. Жінки тоненьким пінцетом викладали кольорові шматочки вовни й складали пейзажі.
— Був дуже сильний обстріл, шахеди, літало все, гриміло. А вони просто не реагували на це, настільки були заглиблені у творчість.
Цей епізод Ольга Філіппова запам’ятала особливо.
— Я навіть подумала: а може, це і є рецепт того, щоб знайти внутрішню гармонію, спокій? Може, якщо ми заспокоїмося всередині, то й ззовні перестане нас так сильно трясти. Не знаю. Але в нас іноді виходить.
Свято в Міському саду тривало. Хтось залишався біля сцени, хтось розглядав фотографії, а дехто знайомився з новими людьми. Багато хто просто насолоджувався музикою.
Фестиваль не завершується концертом. Попереду — соціальна акція «Чужих стариків не буває». Учасники відвідають людей поважного віку в психіатричній лікарні.
Адже увага, тепле слово й людська присутність потрібні в будь-якому віці.
«Планета довгожителів» створює простір для навчання, творчості, спілкування й активної участі в житті міста.
Від патефона до смартфона — усю історію життя можна вмістити між цими двома словами. Але найважливіше лишається: музика, дружба, цікавість і бажання не відриватися від життя.
Судячи з того, як охоче учасники виходили танцювати під оркестр, бажання залишатися активними їм точно не бракує.
Створено за матеріалами: odessa-life.od.ua
