Ключові моменти:
- Провулок Щорса був перейменований рішенням Одеської міської ради № 638-VII від 27.04.2016
- Ім’я Миколи Щорса асоціюється з радянською ідеологією і пропагандою
- Нова назва присвячена одеській піаністці Людмилі Гінзбург
- Її заслуги у розвитку музичної освіти та культурного життя Одеси офіційно визнані
Перейменування вулиць і провулків в Одесі відбувається відповідно до Закону України про засудження комуністичного та націонал‑соціалістичного тоталітарних режимів. Зміни топонімів ухвалюють місцеві органи самоврядування та обласна влада з урахуванням історичних довідок, архівних даних і рекомендацій профільних комісій.
Так, назву провулка Щорса було офіційно змінено рішенням Одеської міської ради № 638-VII від 27.04.2016 року в межах загальноміського процесу декомунізації топоніміки.
Інформація в статті сформована на підставі відкритих джерел, біографічних матеріалів, краєзнавчих досліджень та офіційних документів, що стосуються декомунізації в Одесі. Історичний контекст допомагає зрозуміти причини усунення з міського простору імен, пов’язаних із радянською пропагандою.
Людмила Гінзбург — історична постать, чиї заслуги у становленні одеської музичної школи підтверджені професійними титулами, архівними джерелами та пам’ятними ініціативами в місті. Саме тому її ім’я увійшло до сучасної топоніміки як приклад вшанування культурної спадщини Одеси.
Сумнівна загибель радянського командира Щорса
Раніше ми вже висвітлювали перейменування вулиці Щорса в Хаджибейському (нині Малиновському) районі. Нині мова про провулок Щорса в тому самому районі.
Коротко: Микола Щорс — командир дивізії Червоної армії під час Громадянської війни, образ якого значною мірою був піднесений радянською ідеологією. З позицій сучасної української історіографії Щорс, який боровся проти армії УНР, часто розглядається як один із символів радянської пропаганди, отже виключення його імені з адресної мережі виглядає закономірним і виправданим.
Водночас варто зазначити, що обставини його загибелі на фронті (куля в потилицю) викликають багато запитань. Деякі відомі діячі, зокрема Левко Лук’яненко — український політик, дипломат і дисидент, припускали можливість замовного вбивства, виконаного чекістом‑одеситом Танхиль‑Танхилевичем за вказівкою з Москви.
Як припускають дослідники, причиною могли стати його нібито «українізаторські» настрої та відхід від жорстких більшовицьких позицій. Додайте до цього ще загадкові смерті двох найближчих соратників Щорса — командира Новгород‑Сіверського полку Тимофія Черняка та комбрига Василя Боженка — і вимальовується типовий для того часу сценарій усунення незручних постатей.
Концерти Людмили Гінзбург — свято для слухачів
З 2016 року провулок Щорса носить ім’я видатної одеситки — Людмили Наумівни Гінзбург (1916, Аккерман, нині Білгород‑Дністровський — 2001, Одеса). Вона була музичною педагогинею, професоркою кафедри фортепіано Одеської консерваторії ім. А. В. Нежданової (нині ОНМА), заслуженою артисткою УРСР, лауреаткою та дипломанткою національних і всесоюзних конкурсів.
Гінзбург закінчила Одеську консерваторію в 1936 році. Концертну діяльність розпочала ще в студентські роки як солістка та концертмейстерка Одеської філармонії у довоєнний період. Після війни їй запропонували посаду доцентки кафедри спеціального фортепіано.
Її педагогічний хист, що ґрунтувався на природному музичному обдаруванні, приваблював талановитих студентів. Як згадувала Людмила Наумівна, одного разу ректор порадив їй діяти скромніше, щоб уникнути закидів про «переманювання» учнів.
Виступи Гінзбург у Великій залі Одеської філармонії та її концерти в Україні й за кордоном завжди сприймалися як визначна подія й приносили захоплення слухачам та музикантам світового рівня. Вона активно гастролювала в Одесі, а також у Фінляндії, Німеччині й Франції.
Регулярне виконання творів одеських композиторів на різних мистецьких майданчиках сприяло її членству у Спілці композиторів України. Педагогічна робота Людмили Гінзбург здобула високий авторитет в Україні та за її кордоном: близько сотні її випускників продовжують традиції одеської піаністичної школи.
В Одесі Людмилу Гінзбург шанують і пам’ятають. В Одеській національній музичній академії ім. Нежданової засновано стипендію імені професорки для талановитих студентів‑піаністів.
У 2006 році на фасаді будинку на вулиці Рішельєвській, де вона мешкала протягом 30 років, відкрили меморіальну дошку. На базі Одеського професійного коледжу мистецтв регулярно проводять відкриті фестивалі‑конкурси студентів‑піаністів, присвячені пам’яті Людмили Гінзбург.
Раніше ми розповідали про перейменування Піонерської на Академічну: як одеська вулиця позбулася ідеологічного навантаження і набула нового сенсу.
Також у попередніх матеріалах йшлося про те, як вулицю Жовтневої революції в Одесі перейменували на вулицю Єфима Геллера.
Валерій БОЯНЖУ, Херсон — Одеса
Створено за матеріалами: odessa-life.od.ua
