Ключові моменти:
- У центрі Одеси відновили автентичні дубові двері історичного будинку Клеймана;
- Під час реставрації зберегли оригінальний стиль: відтворили декор, повернули латунні елементи та оновили механізми;
- Будівля має багату історію: тут працювали консульства, телеграф і комерційні установи.
Журналістка Марія Котова побувала в будинку Клеймана на розі Ланжеронівської та Італійської вулиць і задокументувала вигляд відновлених дверей після реставрації.
У матеріалі використано інформацію з відкритих джерел про історію будинку Клеймана, зокрема дослідження місцевих краєзнавців щодо авторства архітектора Г. Торрічеллі та перебудови 1885 року, яку приписують Д. Мазирову.
Відновлення історичних елементів відповідає загальним підходам охорони культурної спадщини, прописаним у Законі України «Про охорону культурної спадщини», а також узгоджується з міськими програмами збереження історичного середовища Одеси.
Як відновлювали двері будинку Клеймана і що саме вдалося зберегти
В Одесі трапляються повернення, що ніби повертають городу його пам’ять. Саме так сталося з дубовим порталом будинку Клеймана на розі Ланжеронівської, 5 та Італійської, 1 — кутової споруди в серці міста, яка має дві адреси і водночас два обличчя однієї історії.
Це була не просто звична реконструкція — це була робота над пам’яттю. Масивний дубовий портал знову повернув собі присутність, яку він мав понад століття тому. Двері отримали оновлені завіси, відтворені декоративні мотиви, повернуті латунні ручки та накладки, замінене скло. Навіть сучасні елементи — доводчик та електроригельний замок — встановлені так, щоб делікатно вписатися в загальний вигляд і не порушувати історичного ритму фасаду.
Це рідкісний приклад, коли реставрація є не про оновлення заради новизни, а про максимально точне відновлення і збереження автентичності.
Сам будинок Клеймана — мовчазний свідок кількох епох. Його пов’язують з архітектором Г. Торрічеллі, який доклався до формування архітектурного обличчя Одеси в часи її становлення як європейського міста. Перебудову 1885 року дослідники приписують Д. Мазирову — і це вже інший історичний етап міста: діловий, динамічний, наповнений рухом і голосами.
У різні періоди в цьому приміщенні розміщувалися консульські установи, діяла телеграфна станція, тут працювали страхові й торговельні контори. Через ці стіни проходили люди, новини і рішення — і, можливо, саме тому будинок так тонко відчуває плин часу.
Сьогодні він знову говорить через дрібні деталі: через дерево, яке зберігає тепло рук; через латунні елементи, що грають на світлі; через двері, які перестали мовчати.
Якщо зупинитися на мить і доторкнутися до відновленої поверхні — відчуваєш просту істину: Одеса пам’ятає і вміє дякувати.
Раніше ми розповідали, що в Одесі відновили історичні двері будинку Петалос та з’явилася нова загадка на його фасаді.
Нагадаємо також про проєкт «Дотик неба» та металевих птахів, що оселилися на парканах у знакових локаціях Одеси.
Читайте також про перші українські гроші УНР: як марки замінили монети та що показали в Одесі.
Фото авторки
Створено за матеріалами: odessa-life.od.ua
