Щоб показати рідкісний експонат і отримати професійну оцінку, ми особисто відвідали музей. Окрім бесіди з Петром Манелісом, були опрацьовані джерела про грошову реформу 1917–1921 років, коли гривня ділилася на 100 шагів.
«Шаг — це не новотворення ХХ століття. Термін використовувався ще в період Гетьманщини. Він природний для української мови і не пов’язаний із колоніальною традицією», — пояснює Петро Манеліс.
За його словами, у 1918 році українська влада надрукувала паперові розмінні знаки номіналами 10, 20, 30, 40 і 50 шагів. Через дефіцит металу їх виготовляли у вигляді марок — із перфорацією, придатних для наклеювання на конверти.
«Фактично це були перші українські «копійки», але під власною назвою. Водночас вони виконували роль поштових марок. Такий подвійний формат був вимушеним, але розумним і сучасним рішенням», — додає він.
На фото нижче — шаги різних номіналів. Використовуйте стрілки в галереї, щоб переглянути 20, 30, 40 та 50 шагів:
На зворотному боці шагів був напис: «Ходить на рівні з дзвінкою монетою»
«Уявіть собі: держава щойно постала, триває війна, економіка в кризі, а вже друкують власні гроші з тризубом. Це був сигнал — ми самі встановлюємо правила», — каже Петро Манеліс.
У радянський період подібні артефакти здебільшого знищували, бо символи УНР трактувалися як «антирадянські». Саме тому кожен уцілілий примірник нині є рідкісною пам’яткою.
Чому про шаги згадують знову
Повернення історичної назви дрібної грошової одиниці — це не лише мовна зміна, а частина процесу деколонізації фінансової термінології.
«Шаг — це буквально крок. Невелика частина вартості. Але символічно — це крок держави до себе», — підсумовує Петро Манеліс.
Шаг у поезії
Образ шага як дрібної монети і водночас символу дороги, нужди та людської праці закарбувався в українській класичній літературі.
Тарас Шевченко, «Катерина»:
Люде добрі,
Де шлях в Московщину?
В Московщину? Оцей самий.
Далеко, небого?
В саму Москву. Христа ради,
Дайте на дорогу!
Бере ШАГА, аж труситься:
Тяжко його брати!..
Тарас Шевченко, «Мар’яна — черниця»
Діду, серце, голубчику,
Заграй яку-небудь.
Я ШАГА дам. – «Я ― черешень».
«Всього, чого треба, ―
Всього дамо… одпочинеш,
А ми потанцюєм…»
Леся Українка, «Що дасть нам силу?»:
Гаптують, шиють, і печуть, і варять,
купують, продають, про свято дбають.
Лиш той не дбає, хто ШАГА не має,
але й такий волів би заробити
гіркою працею, ніж так «не дбати».
Шаг — не просто дрібна одиниця
Це частина історичного шляху, повернення рідного слова, пам’яті та державності.
Сьогодні ці невеликі паперові знаки в експозиції музею «Стара Одеса» нагадують, що понад століття тому Україна вже мала власну валюту, власну назву дрібної монети та власний символ державності.
Там, де колись домінували «рубль» і «копійка», знову постають гривня і шаг — символи країни, яка згадала себе.
Довідка
Кав’ярня-музей «Стара Одеса» — це особливий культурний простір, що поєднує затишну кав’ярню з виставковою експозицією історичних артефактів.
Заклад працює як «живий музей»: відвідувачі можуть не лише випити кави, а й буквально торкнутися історії міста через антикварні предмети.
Адреса: Червоний провулок, 7А (кут вул. Грецької), Одеса.
Графік роботи: Пн, Ср–Нд: 11:00–20:00; Вт: вихідний.
Телефон: +380 50 254 7474.
Раніше ми розповідали про рідкісну гравюру ХІХ століття з Парижа, на якій зображений одеський театр, якого більше немає.
Також — про альбоми одеських дам XIX століття, які були попередниками соціальних мереж.
Читайте також про знахідку: телеграма XIX століття з Одеси, що спростовує ідеалізований образ міста.
Фото авторки
Створено за матеріалами: odessa-life.od.ua
