Ключові моменти:
- У рамках декомунізації в Одесі вулицю Боженка було перейменовано
- Повернули історичну назву — Йоганна Гена
- Василь Боженко — більшовицький діяч і командир загонів Червоної гвардії
- Йоганн Ген — відомий підприємець, потомственний почесний громадянин Одеси
Перейменування вулиці Боженка в Одесі — частина масштабної ревізії радянських топонімів, що проводиться після ухвалення відповідних законів про декомунізацію. Мова йде не лише про зміну табличок: це відновлення історичних назв і вшанування постатей, які мали реальний вплив на розвиток міста.
Нові назви ухвалюються відповідно до чинного законодавства України після детального вивчення біографій людей, чиїми іменами названо вулиці й інші об’єкти. У випадку з Боженком йшлося про більшовицького активіста і учасника громадянської війни, чия фігура з’явилася на мапі Одеси в радянський період.
Натомість ім’я Йоганна Гена пов’язане з підприємницькою та промисловою історією Одеси. Ген, підприємець німецького походження, зробив значний внесок у розвиток місцевого машинобудування й отримав почесне звання потомственного громадянина міста. Саме ця назва вулиці існувала до радянської епохи.
Офіційне перейменування відбулося розпорядженням Одеської обласної державної адміністрації №298/а-2016 від 19 травня 2016 року, під час перебування на посаді голови ОДА Михайла Саакашвілі.
Василь Боженко — більшовик, який виступав проти незалежності Української держави
У Хаджибейському районі Одеси, неподалік від Другої Застави, нині є вулиця імені Йоганна Гена — раніше вона носила ім’я Боженка. Розглянемо, хто такі були ці постаті.
Василь Назарович Боженко (1871, с. Бережинка, Херсонська губернія — 1919, станція Славута, Волинська губернія) — революціонер, учасник громадянської війни, один із організаторів загонів Червоної гвардії та партизанських формувань на території України.
Свого часу він понад двадцять років жив у селі, працював наймитом, потім служив в армії. В Одесі його вперше заарештували в березні 1904 року за поширення революційних листівок. У 1904—1905 роках, маючи звання фельдфебеля, брав участь у російсько-японській війні.
У 1907 році за революційну діяльність Боженка засудили до трьох років ув’язнення. У 1915—1917 роках він працював столярем у Києві, де обрали його головою профспілки деревообробників. У 1917 році став членом більшовицької партії і невдовзі очолив загін червоної гвардії.
Під час січневого збройного повстання в Києві 1918 року під його командуванням загін брав участь у боях проти Центральної Ради УНР. Пізніше ЦК КП(б)У ухвалив формувати дві радянські повстанські дивізії в Україні, і до однієї з них увійшов Таращанський полк Боженка, який згодом переріс у бригаду. Ця бригада діяла у боях з німецькими інтервентами та арміями УНР і в лютому 1919 року захопила Київ.
За свої заслуги командиру Боженка присвоїли Почесну іменну золоту зброю — відповідне рішення ухвалив Тимчасовий робітничо-селянський уряд України. Постанова президії ЦВК України від 16 квітня 1919 року також фігурує серед нагородних документів, але нагороду йому за життя так і не вручили.
Життєвий шлях Боженка ускладнився підозрами з боку чекістських структур: його незалежність і самостійність могли породити підозри в намірах утворити власний рух на кшталт Нестора Махна. Влітку 1919 року в Києві була вбита його дружина — існувала версія про причетність чекістів. Боженко глибоко переживав втрату, реагував телеграмами з погрозами; дружину поховали з військовими почестями.
Під час відступу червоних з України Василь Боженко раптово помер 21 серпня 1919 року на станції Славута. За деякими джерелами, причиною смерті могло стати отруєння, і не виключаються версії про причетність чекістських органів. Тіло поховали у Житомирі.
Корисне посилання: Повний список старих і нових назв вулиць Одеси (станом на лютий 2026 року)
Йоганн Ген: підприємець, чия справа пережила кілька епох і занепала через корупцію
Життя Йоганна Гена пов’язане з іншим обличчям Одеси — підприємницьким і промисловим. Він зробив помітний внесок у розвиток місцевого машинобудування, і це визначило його роль у міській історії. Розповідь про Йоганна Гена почнемо з його родоводу й професійного шляху.
Родом з Вюртемберга (Німеччина), Ген походив із селянської сім’ї. У 1820 році його предки переселилися до німецьких колоній поблизу Овідіополя. Спершу Йоганн працював у кузні, де завоював повагу й отримав допомогу односельців: йому збудували дім і обладнали майстерню. Однак він прагнув розвитку й переїхав до Одеси.
У Одесі Ген працював слюсарем у майстерні на Разумовській вулиці, здобуваючи репутацію ремісника, що виготовляв якісні плуги. Під час російсько-турецької війни 1854 року, коли місто опинилося під морською блокадою й експорт зерна впав, безробіття зросло, і Ген переїхав з родиною до колонії Гофнунгсталь у Бессарабії.
У травні 1854 року в Гофнунгсталі народився його син, якого назвали Йоганном. Саме Йоганн Йоганнович уже у дорослому віці розвинув сімейну справу й став тією постаттю, ім’я якої згодом дісталося одній із вулиць Одеси.
Батько й син удосконалювали конструкцію плугів, зробили продукцію доступною за співвідношенням «ціна — якість», і попит на вироби зростав у Тираспольському та Одеському повітах. З часом Ген вирішив повернутися до Одеси й розширити виробництво з майстерні до заводу.
У 1880 році справу підхопив Іван Іванович Ген, який продовжив модернізацію плугів. У 1881 році підприємство отримало першу нагороду на Одеській виставці. Через кілька років майстерня перетворилася на завод на Дальницькій вулиці, а згодом з’явилися додаткові потужності й асортимент розширився: жатки, молотилки, соломорізки, кінні молотилки. У 1893 році відкрили ще один завод на Московській вулиці.
Під час «великого переселення» 1905 року попит на сільгосптехніку зріс, і продукція заводів Гена продавалася швидко. За два роки фабрики перетворилися на акціонерні товариства: 90% акцій зберігав за собою Іван Іванович, а решта дісталася передовим робітникам, які отримували дивіденди — до 50 рублів на рік, що для того часу були значними сумами.
Історія заводу продовжилася: під час радянської епохи підприємство перетворили на значний машинобудівний комплекс — ЗОР (Завод імені Жовтневої революції), який виробляв сільськогосподарську техніку й був одним із найбільших у місті.
Після розпаду СРСР підприємство ще якийсь час працювало, але вже до середини 2000-х випуск продукції різко скоротився. Згодом виробництво практично припинилося, завод перестав обслуговувати техніку й перейшов на здачу в оренду офісних і складських площ.
Проблеми на ЗОРі (нині — «Одессельмаш») почалися після появи в керівництві людей, пов’язаних з олігархічними структурами. Зниження обсягів виробництва супроводжувалося чутками про забудову території заводу. Був навіть проєкт будівництва спортивної арени до чемпіонату Європи з баскетболу 2015 року, проте він не реалізувався — чемпіонат перенесли, а арена залишилась у планах.
Завод, який пережив царизм, націоналізації й радянську індустріалізацію, зрештою опинився в кризі через корупційні та економічні чинники. Виявилося, що важка аграрна техніка в сучасних умовах в Україні опинилася не в пріоритеті, а підприємство було нездатне конкурувати й оновлюватися.
Повернімося до стосунків Гена з історією. 1917 рік змінив усе: революція, націоналізація майна. Йоганн Ген вирішив не ризикувати — виїхав із Одеси до Німеччини, але згодом спробував відновити виробництво в Кишиневі. Хоча й винайшов деякі нові знаряддя, йому не вдалося відтворити колишньої економічної потуги.
Іван Іванович Ген помер у Кишиневі в 1938 році у віці 84 років. Відновлення на карті Одеси назви вулиці на честь Йоганна Гена — це передусім повернення історичного контексту: раніше вулиця носила його ім’я, а в радянський період була перейменована на честь більшовицького діяча.
Читайте також:
- Вулиця Жовтневої революції в Одесі стала Геллера: історія знакового перейменування
- В Одесі перейменували вулицю Софії Перовської: чому вона стала Мармуровою
- Вулицю Чернишевського перейменували в Одесі: чому вона стала Гранітною
Валерій БОЯНЖУ, Херсон — Одеса
Створено за матеріалами: odessa-life.od.ua
