Юний геній галантної епохи
Ми не знаємо, чи думав молодий талановитий композитор Джованні Баттіста Перголезі, що його невеличкий твір, який він писав для того, щоб розважити публіку в антракті власної великої опери стане не лише світовим хітом, а й започаткує новий жанр. Але саме так відбулося із його оперою “Служниця – пані”.
Майбутній композитор народився в 1710 році в італійському місті Єзі, там же і навчався музики, а основи композиції освоїв вже в Неаполі. Саме там він жив, працював до своєї смерті, яка наздогнала його у двадцять шість років. Але за своє коротке життя він встиг написати не лише понад тридцяти музичних творів, а й стати родоначальником опери буфа, або комічної опери.
Перголезі народився та жив на перетині двох епох – бароко та класицизму. Саме тоді мистецтво шукає нові сенси і від серйозності та навіть трагічності поступово набуває витонченості, світла, прозорості та гармонії. Музичні твори стають легшими, а сюжети зрозумілими пересічній публіці. Ніколи до Перголезі звичайні люди не ставали героями опери, і саме в цьому полягає його новаторство.
Читайте також: Куди піти в Одесі 20–21 січня: топ-5 культурних подій вихідних
Служниця, яка стала пані
В основі сюжету опери, історія простої, але кмітливої дівчини, яка мріяла про “карʼєру” господині дома, в якому працювала. Вона наполегливо йшла до мети, допоки не першої молодості доктор Умберто запропонував руку і серце гарненькій служниці. Сюжет доволі банальний, але здається, його й нині можна використовувати як “інструкцію до вживання”.
Премʼєра опери відбулася в 1733 році, в епоху рококо. В мистецтві панувала аристократична декоративність, легкість та еротична грайливість, але на театральній сцені все ще панували великі та важкі форми. “Пані-служниця” Перголезі вийшла за рамки інтермедії, стала чим то новим та свіжим в мистецтві і як результат знайшла прихильників не лише серед глядачів, а й композиторів.
Відомо, що після показу в Парижі, в 1752 році “Служниця” спровокувала суперечки між поціновувачами традиційної французької та нової італійської опер. Це протистояння увійшло в історію. музики як “війна буфонів”. Але поки поважні академіки сперечалися як ставитися до нового явища, арії з опери вийшли на вулиці, а новий жанр підхопили композитори Чімароза, Моцарт, Россіні, Доніцетті та продовжили композитори наступних 19 та 20 століть.
Успіх, тривалістю в 300 років
Протягом трьох століть “Служниця – пані” не сходить з оперних сцен світу. І Україна не виключення. На одеській сцені ця опера зʼявилася у 2013 році. Її постановку здійснила режисерка Оксана Тараненко. Вона винесла дію зі сцени в інтерʼєри нашого театру оздобленого в стилі пізнього французького рококо. Це було вдалим рішенням, адже герої – нібито зійшли з оточуючих нас стін, балконів та світильників Французького фоє, на сходах якого розмістилися актори та оркестр. Опера тоді звучала російською і саме це стало причиною її вилучення з репертуару після початку повномасштабного російського вторгнення.
Відновити та оновити оперу в репертуарі театру було вирішено у 2023 році. Спеціально на замовлення Одеської опери лібрето авторства Дженнаро Антоніо Федеріко переклав відомий український автор Микола Бровченко (саме цей автор написав лібрето для дитячого балету “Дюймовонька”). У виставі ввели нових солістів. Роль хитроумної Серпіни виконує Аліна Ворох (сопрано). Партію доктора Умберто на прем’єрі виконував Юрій Дудар (баритон), а на спектаклі 20 січня зіграє Денис Панченко (бас). Мовчазного слугу Веспоне красномовно виконав Василь Добровольський. Камерним оркестром керує диригент Валерій Регрут, він же виступає другом та підтримує витівки Серпіни.
Особливе місце займають глядачі – вони стають не просто спостерігачами, а безпосередніми учасниками подій та помічниками молодої служниці, адже тепер між ними та акторами немає оркестрової ями та рампи. Тож, дві дії наповнені легкою музикою, блискучим виконанням арій та жартами проносяться немов одна мить.
Зануритися в прекрасну епоху рококо любителі опери зможуть вже 20 січня та 10 лютого.
Фото: Юлія Сущенко, пресслужба Оперного театру
