Ключові моменти:
- В Одеському академічному театрі ляльок відбулася прем’єра вистави «Носороги», створеної за мотивами п’єси французького драматурга Ежена Іонеску;
- Режисер постановки — Денис Григорук, актор Одеського академічного музично-драматичного театру імені Василька, який працює з пластичним театром;
- У виставі задіяні пантоміма, сучасна музика композитора Іллі Воронюка, техніки театру тіней та лялькові образи.
На прем’єрі вистави «Носороги» був присутній культурний оглядач Олексій Овчинніков, який відзначив жваву реакцію глядачів: експериментальні проєкти театру регулярно збирають публіку, що цікавиться сучасними сценічними формами та пластичним театром.
Над постановкою працювала команда молодих одеських митців: режисер Денис Григорук (також актор театру імені Василька), сценографка Уляна Кульчицька та композитор Ілля Воронюк. Такі колаборації між установами й незалежними авторами формують свіжу сценічну хвилю в Одесі.
Для міста, де культурне життя триває попри складні обставини, прем’єри такого типу стають важливим елементом публічного простору — місцем зустрічі театральної спільноти, студентів мистецьких факультетів і постійних глядачів.
Театр абсурду на сцені театру ляльок
Вистава «Носороги» створена за мотивами однойменної знакової п’єси Ежена Іонеску. У творі є відчуття часових зсувів — у автора навіть звучить фраза «За кілька хвилин ми пройшли через 25 років життя!». Іонеску в своїй п’єсі аналізував процеси, які привели до встановлення колабораціоністського режиму Віші, однак у пластичній інтерпретації театру ляльок режисер робить акцент на сучасних проявах життя: телебаченні, смартфонах, бюрократії та відчуженні людей.
Виставу побудовано переважно пластичними засобами: пантоміма й тілесна драматургія тут ведуть сюжет. Сучасна музика Іллі Воронюка вдало доповнює сценічний ритм і допомагає підкреслювати емоції без слів. Театр ляльок також використовує свої традиційні прийоми — зокрема театр тіней, що додає виставі глибших образів і метафоричності.
Особливе враження справив персонаж, який трансформується на сцені — то багатоногий носоріг, то фігура, нагадуюча індуїстського бога Шиву. Також у постановці з’являється класична лялька-кішка, яка діє як символ: інколи вона постає як тварина, інколи — як примара чи відгомін реального життя.
Сценографічне рішення з використанням численних телевізорів є однією з ключових ідей вистави — це інсценування медіареальності, яка впливає на сприйняття героїв. Художниця постановки — Уляна Кульчицька — створила простір, де кожен елемент взаємодіє з тілом актора і світлом.
Актори демонструють високий рівень володіння пластикою і сценічним рухом, що робить постановку видовищною навіть без діалогів. Загалом це непроста за структурою вистава: театр абсурду тут реалізований у пластичній формі, проте в ній багато відкриттів і сильних акторських робіт. Поціновувачам сучасного театру та експериментальних форм ця постановка точно припаде до душі.
Повідомлення вистави — просте і водночас важливе: театр закликає нас не перетворюватися на носорогів і, незважаючи на труднощі, залишатися людьми.
Нагадаємо також, що нещодавно в Одесі презентували незвичайний фотопроєкт за мотивами «Лісової пісні» Лесі Українки за участі акторів театру.
А в Болграді відбувся допрем’єрний показ фільму «Вона», присвячений історіям дружин морпіхів.
Створено за матеріалами: odessa-life.od.ua
