вчитель з Одещини, який створив два унікальні музеї

Шкільний музей: у ньому знаходяться зуби мастодонта та мамонта

У Любашівці функціонують два інтерактивні музеї, започатковані Валерієм Бондаренком.

Перший з них – історичний кабінет у ліцеї, де зібрано понад 400 експонатів. Тут можна знайти зуби мастодонта і мамонта, залишки багатьох археологічних культур, а також зброю та предмети різних історичних періодів. Музейні вітрини щедро заповнені знахідками з первісних часів, скіфів, черняхівської культури, слов’ян та інших. Ще пів тисячі артефактів потребують атрибуції.

– Цей музей є творчою лабораторією, де діти можуть безпосередньо брати експонати до рук, що дозволяє проводити уроки-екскурсії та дослідження, – ділиться педагог. – Зацікавившись минулим, вони ставлять запитання своїм батькам та бабусям, дідусів, що сприяє пошукам нових експонатів.

Шкільному музею вже більше 25 років.

У музеї «Оберіг» давніх рушників – на півкілометра

А ось музей етнографічних старожитностей «Оберіг» відкрив свої двері лише на початку 2023 року.

Кілька кімнат наповнені ужитковими речами українського селянства XIX-XX століть. Найбільша колекція – це 250 повністю збережених святкових та побутових рушників, найстаріший з яких датують 1835 роком. Унікальне візерункове мереживо стародавніх рушників було ретельно зшите у кількаметрові стрічки.

У повному вигляді ця барвиста доріжка простягнеться приблизно на півкілометра.

Зібрання старовинних хусток налічує кілька сотень, а також присутні гончарні вироби, праски, рубелі, скрині, залізні ліжка, фотографії та інші предмети.

На помітному місці поряд з артефактами воєн розташовані фотографії воїнів-земляків, загиблих на російсько-українській війні.

Всього тут представлено більше 4000 експонатів.

Екскурсовод з баяном

Щороку обидва музеї відвідують 200 екскурсій з усієї Одеської області. Цікаві розповіді Валерія Бондаренка не залишають нікого байдужим. Екскурсовод ще й часто бере до рук баян, доповнюючи розповіді українськими піснями.

Нещодавно колекція «Оберегу» збагачена новими експонатами бойківських старожитностей із зачиненої Агафіївської школи.

Тема освіти є важливою для педагога, який протягом десятків років очолював профспілкову спільноту освітян Любашівщини. Тепер, щоб увічнити пам’ять про школи та вчителів, пан Валерій разом із колегами з Любашівської та Зеленогірської громад збирає матеріали з історії кожного навчального закладу колишнього Любашівського району.

Своїми знаннями він ділиться з учнями гуртка «Джерельця». Його талановиті учні, такі як Катя Джаламага, Світлана Присяжна, Віка Котюжинська та Людмила Полоз, представляли дослідження рідного краю на наукових конференціях в Одесі, Харкові, Коломиї та Запоріжжі.

«Тебе кохаю, рідний краю мій!»

Дослідження під такою назвою Валерій Бондаренко представив у травні на Всеукраїнській науково-практичній конференції «Історико-культурна спадщина України: регіональні особливості та загальнонаціональний контекст» у місті Звягель на Житомирщині.

У форумі взяли участь 165 учасників з 19 регіонів України зі своїми краєзнавчими опусами. Серед них – наукова праця Валерія Бондаренка, в якій він розповідає про дванадцятикупольний храм Івана Богослова в селі Покровка, Троїцький Будинок народної творчості, самобутній декоративно-прикладний живопис Ростислава Палецького, традиційні ковбасні фестивалі-ярмарки, започатковані в Любашівці.

– Ми обговорювали збереження національних історичних пам’яток та музейних колекцій в умовах війни, популяризацію культурної спадщини та пам’яті про малі населені пункти, – зізнається Валерій Бондаренко. – Сподіваюся, що скоро реалізуємо ще один проект – відкриття в Любашівці автентичної української садиби. Старовинні хатні речі вже зібрані, залишилося вирішити питання з будівлею.

*Атрибуція – це визначення достовірності та автентичності на основі аналізу особливостей.