Переїзд до Познанки: порада військового
«Доброчесні, хитромудрі та затишні люди» – так говорить про нових мешканців познанчанин, який допоміг сім’ї Семенюків освоїтися на новому місці.
У середині червня в мальовничі села над Кодимою перебралися подружжя Максима і Людмили Семенюків зі своїми дітьми Діаною, Камілою та Іванком, а також батьками Максима Ігорем і Наталею, 84-річним дідусем Іваном Семенюком і матір’ю Людмили Раїсою Шовкун.
Порада обрати цей район надійшла від Володимира Тоніна, військового з Познанки, який служить у 37-й бригаді.
— Від Межової до фронту – приблизно 15 кілометрів. Щодня ми чули вибухи. Росіяни продовжують безжально обстрілювати наше містечко дронами, авіацією та артилерією. У нас біля дому часто греміли вибухи. Школа, безліч будинків та магазинів знищено, є загиблі. Перебої з електрикою були постійними, а мобільний зв’язок практично не працював. Наша прифронтова Межівська громада постійно піддається атакам, через що місцеві жителі вимушені залишати свої домівки. Щоб залишитися в безпеці, наприкінці травня ми вирішили виїхати. Вибір місця не був випадковим, — ділиться Максим Семенюк. — Під час ремонту автомобіля для військових, що захищають Дніпропетровщину, я познайомився з Володею з Познанки, який і порадив нам переїхати в його село.
Найскладніше дідусеві
Спочатку сім’я приїхала на оглядини, щоб знайти підходяще житло. Вирішивши питання з власниками, вони повернулися, щоб зібрати речі.
— За допомогою з ремонтом комбриг надав нам вантажівку для перевезення, а пасажирський мікроавтобус виділила гуманітарна місія «Пролісок». Нещодавно Володя у відпустці завітав до нас у гості. Дякую місцевим жителям за теплий прийом та допомогу.
Батьки Максима мешкають окремо, а Максим з дружиною, дітьми, дідусем і тещею — в іншій хатині. Їхня нова оселя стояла пусткою близько двох років, тому сім’ї довелося чимало попрацювати, щоб привести її до ладу.
Людмила сподівається, що восени зорюють землю, а навесні садитимуть городину. Вона вірить, що їхня родина як вимушені переселенці отримає належні виплати. На щастя, громада іноді допомагає продуктами.
Найважче переїзд переживає дідусь Іван, який самостійно будував свою рідну оселю. Йому тяжко усвідомлювати, що вороги знищили результати його праці. Багато будівель, які він зводив, зокрема школа, дитсадок і культурний клуб, піддалися руйнуванням.
Проблеми з роботою у селі спонукали Максима облаштувати майстерню в гаражі, де він планує ремонтувати автівки, як робив раніше у Межовій.
Переселенці сподіваються, що Познанка стане їхньою новою домівкою, адже діти чудово пристосувалися і здружилися з ровесниками. Діана проводить у місцевому клубі майстер-класи з виготовлення патріотичних сувенірів та оберегів.
Діти зібрали пожертв на авто для ЗСУ
Після прибуття в село Семенюки дізналися, що чоловік місцевої продавчині Ангеліни служить у 22-й ОМБр на Харківщині і йому та його підрозділу терміново потрібен позашляховик.
Не минуло й двох місяців, як юна волонтерка Діана Семенюк, оголосивши збір на авто, об’єднала однодумців і зібрала понад десять тисяч гривень. Під час нещодавньої благодійної акції для дітей «Оберіг за донат для ЗСУ» було виручено кілька тисяч.
Загалом за два роки війни юні волонтери з Межівської громади зібрали понад мільйон гривень для Збройних сил України. Лише під час великої акції «Авто для фронту» Діана передала волонтеру 160 тисяч, тоді як уся громада зібрала ще 20 тисяч гривень. Найактивніше волонтерили також її восьмирічна сестричка Каміла, Дмитро Матюхін, Маша Ситниченко, Еліна Паніотова, Оля Пазика.
Школярі влаштували безліч благодійних ярмарків та заходів, щоб зібрати понад три мільйони гривень. Про них у Межівській громаді говорять як про маленьких людей з великими серцями. За свою підтримку діти отримали багато подяк від військових підрозділів, яким допомагали.
А ми любимо ЗСУ!
У Одеській області свій перший благодійний ярмарок на підтримку ЗСУ 14-річна Діана Семенюк провела в сусідній Балті 19 липня, де було зібрано 6,5 тисячі гривень на патріотичні обереги.
— У Межовій ми вперше самостійно вийшли на ярмарок 24 вересня 2022 року. Хоча до того були учасниками багатьох благодійних заходів. Найперші наші донати пішли на 108-у бригаду тероборони. Адже найрідніше для нас – це 203-й батальйон, в складі якого воює багато земляків з нашої громади. Ми також допомагали багатьом іншим бригадам: збирали кошти на автомобілі, генератори, тепловізори, інструменти, запчастини, теплий одяг та засоби гігієни. За будь-якої погоди ми виходили на ярмарки о 8-й ранку. Біля столика із патріотичними виробами було облаштовано стенд із фотозвітом та гаслом «А ми любимо ЗСУ!». Ми не ставили цін, люди жертвували скільки могли. Цей стенд я забрала з собою до Познанки і нещодавно вже кілька разів використовувала його для збору коштів у Балті, — розповіла Діана Семенюк. — Зараз захисникам з 22-ї окремої механізованої бригади терміново потрібно авто для виконання бойових завдань.
Запрошуємо всіх, хто ще не долучився, приєднатися до нашого збору. Навіть 20-50 гривень – це значна допомога.
Картка для донатів: 5168 7520 2550 6893.
