В Україні триває боротьба за духовну автономію. Для багатьох віруючих вибір «до якої церкви належати» давно перестав бути формальністю — це важливий особистий та громадянський вибір. Напередодні Великодня дедалі більше одеситів цікавляться: чим відрізняються Православна церква України, Українська православна церква Московського патріархату та Київський патріархат. Незважаючи на спільну віру, ці структури мають різну історію, ієрархію та роль у сучасному суспільстві.
Історичні витоки: як усе починалося
Щоб зрозуміти відмінності між церквами, варто повернутися до часів Київської Русі. Усі ці гілки православ’я мають спільну відправну точку — 988 рік, коли князь Володимир прийняв хрещення для Русі. Саме тоді виникла Київська митрополія, яка підпорядковувалася Константинопольському патріархату. У 1448 році Московія розпочала формувати власну церковну структуру, оголосивши про фактичну незалежність від Константинополя, що започаткувало процес становлення Руської (Російської) православної церкви. Українська церковна традиція довго залишалася в юрисдикції Константинополя, але в XVII столітті, під тиском політичних обставин, Київську митрополію перевели під управління Москви.
Православна церква України: шлях до автокефалії
Сучасна Православна церква України (ПЦУ) є результатом тривалого процесу здобуття церковної незалежності. Вона постала в 2018 році шляхом об’єднання трьох течій українського православ’я:
- Українська православна церква Київського патріархату;
- Українська автокефальна православна церква;
- частина кліру, що раніше належала до Московського патріархату.
6 січня 2019 року відбулася знакова подія — Вселенський патріарх підписав Томос про автокефалію. Це офіційно надало українській церкві статус незалежної та рівної серед інших помісних православних церков. Отже ПЦУ отримала можливість самостійно регулювати своє церковне життя та інтегрувалася у світове православ’я як незалежна конфесійна одиниця.
Українська православна церква Московського патріархату: у чому суть суперечок
На відміну від ПЦУ, Українська православна церква Московського патріархату (УПЦ МП) має іншу канонічну природу. Формально вона діє на території України, але історично та канонічно пов’язана з Російською православною церквою.
“Відповідно до рішення Ради національної безпеки і оборони України від 1 грудня 2022 р. ‘Про окремі аспекти діяльності релігійних організацій в Україні і застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)’, введеного в дію Указом Президента України від 1 грудня 2022 р., Державна служба України з етнополітики та свободи совісті у двомісячний термін забезпечила проведення релігієзнавчої експертизи Статуту про управління Української Православної Церкви на наявність церковно-канонічного зв’язку з Московським патріархатом (Російською Православною Церквою). Для виконання цього завдання було створено Експертну групу”, – зазначають у пресслужбі Державної служби України з етнополітики та свободи совісті.
Релігієзнавчі висновки підтверджують, що УПЦ зберігає зв’язок із РПЦ і не є автокефальною церквою. Це означає відсутність статусу окремої самостійної помісної церкви в світовому православ’ї. Один із практичних проявів цього — богослужбова традиція: у православ’ї предстоятелі згадують під час служби один одного як рівних, тоді як очільник УПЦ не входить до переліку таких згадуваних предстоятелів.
“– Статус УПЦ як структурного підрозділу РПЦ, що користується певними правами самостійності, але не утворює автокефальну Церкву, залишається незмінним.
– УПЦ відносно РПЦ має церковно-канонічний зв’язок частини із цілим. Відносини УПЦ з РПЦ не є відносинами однієї самостійної (автокефальної) церкви з іншою самостійною автокефальною церквою.
– Нинішня діяльність чи бездіяльність найвищих органів церковної влади та управління УПЦ свідчить про те, що УПЦ продовжує перебувати відносно РПЦ у відносинах підпорядкування. Жодних документів чи дій, які б свідчили про трансформацію УПЦ в самостійну відносно РПЦ релігійну організацію, членами Експертної групи не виявлено”, – йдеться у висновках Експертної групи.
Що це означає для вірян: основні відмінності
Хоча історичні й канонічні тонкощі можуть виглядати складно, для багатьох людей усе зводиться до простого запитання: “куди йти молитися?” Всі згадані гілки православ’я зберігають спільну віру, здійснюють одні й ті самі таїнства та шанують тих самих святих. Проте існують помітні різниці:
- Підпорядкування: ПЦУ — незалежна; УПЦ (МП) — має зв’язок із Росією.
- Визнання у світі: ПЦУ отримала визнання як частина світового православ’я; УПЦ (МП) не має статусу окремої автокефальної церкви.
- Мова та ідентичність: ПЦУ активно використовує українську мову; УПЦ (МП) частіше оперує церковнослов’янською або російською мовами.
- Роль у сучасній Україні: ПЦУ сприймають як символ церковної і державної незалежності; УПЦ (МП) стає предметом громадських і політичних дискусій через свої зв’язки з РФ.
ПЦУ в Одесі: де освятити паски і помолитися українською
Для одеситів, котрі надають перевагу богослужінням у межах Православної церкви України, у місті працює кілька храмів. Саме до них дедалі частіше звертаються прихильники богослужінь українською:
- Кафедральний собор Різдва Христового (вул. Пастера, 5а);
- Храм Покрови Пресвятої Богородиці (вул. Бахмутська, 67);
- Храм святого Серафима Саровського (вул. Світанку, 61);
- Храм святого Георгія Побідоносця (вул. Віталія Нестеренка, 36/1);
- Парафія Касперівської ікони Божої Матері (вул. Хутірська, 19);
- Храм Святого Миколая Чудотворця (вул. Вікандера і Ларсена, 54).
Також доступний мобільний застосунок “Моя церква”, де на інтерактивній карті можна побачити розташування храмів ПЦУ, перевірити графік богослужінь, дізнатися про храмові свята, контакти, календар свят та молитви.
Сьогодні вибір церкви охоплює не лише релігійні переконання: для багатьох українців це питання національної ідентичності, безпеки та бачення майбутнього країни. Православна віра залишається спільною для різних гілок, але шляхи її практичного втілення можуть відрізнятися.
Створено за матеріалами: 048.ua
