Вивчення публікацій багатьох краєзнавців та філологів, що стосуються біографії Бабеля та його одеського періоду, показало, що в цій темі багато прогалин та міфів. Зокрема, деякі з них, як виявилось, створені самим автором.
Вміло спотворював дійсність
«Чи правда, що Будьонний ганявся за вами навколо столу з шаблею?», — запитали у Бабеля. Його відповідь: «Я вважаю, що страти мені він не збирався…». Дмитро Жданов наводить цю ситуацію як характерну реакцію письменника, в якій складно визначити, чи справді Будьонний переслідував Бабеля через його творчість (зокрема, через «Конармію»). Ось ще один приклад:
— Донька Бабеля Наталя зазначає: «Бабель з оригінальністю спотворював факти з власної біографії — частково через прагнення створити минуле, яке відповідало б молодому радянському письменнику. (Наприклад, мама стверджувала, що його співпраця з ЧК була чистою вигадкою). Складається враження, що Бабель із задоволенням переплітав факти з вигадками, сприймаючи свою поезію як достатню силу для перетворення вигадки на реальність» — цитує Дмитро.
Що ж відомо? 12 липня (30 червня) 1894 року в сім’ї Еммануїла (Мані) Ісааковича (Іцковича) Бобеля та Фейги Аронівни народився син Ісаак. Це сталося в Одесі на Молдаванці, на перехресті Балківської та Дальницької.
Пізніше, на тій же адресі, на Дальницькій, 21 (тепер цього будинку не існує), Бабель розмістить заїжджий двір Любки Козак в одному з своїх «Одеських оповідань».
Здавалося б, історії Бабеля автобіографічні. Але це, тим не менш, лише оповідання. Ми читаємо про його навчання в гімназії, а насправді — в Одеському комерційному училищі, яке знаходилось на Преображенській (сучасний будинок Національного економічного університету). У колекції одеського краєзнавця Анатолія Дроздовського зберігається унікальна фотографія — випускна віньєтка Одеського комерційного училища імені імператора Миколи І за 1911 рік. Серед 27 фото випускників є й зображення Бабеля.
До революції в Одесі існувала квота на прийом євреїв до вищих навчальних закладів, тому Бабель був змушений у 1911 році переїхати з Одеси до Києва для вступу до Київського комерційного інституту. Перший «одеський» текст Бабеля з’явився у Саратові у 1915 році («Бабуся II»).
«Баб-Ель» і мова Бабеля в Одесі
Наприкінці 1916 року пав підписом «Баб-Ель» був надрукований нарис «Одеса», так званий літературний маніфест Бабеля.
— На всіх відомих Бабелю мовах його ім’я перекладається як Ісаак Вавилонський. Він підписує свої перші публікації як «Баб-Ель». Арамейською «Баб-Ель» означає «Браму Бога» — давня назва Вавилона, — розповідає Дмитро.
Тепер перейдемо до теми «одеська мова Бабеля».
Як зазначає Дмитро, філологи проаналізували «неправильність» мови Бабеля. Мова Одеси, об’єкт бабелівського сміху — це завжди суржик, поєднання мов: ідишу, івриту, української та російської. Як написав Влас Дорошевич, «ви повинні вживати «туди» та «сюди», аби уникнути осміяння, кажучи «туди» і «сюди».
Яким чином можна охарактеризувати одеську мову Бабеля? Дослідники вважають, що, якщо перевести всі «неправильності» Бабеля назад бороняться мовами, то виявиться, що фраза, сказана ідишем або українською, звучить абсолютно коректно — як граматично, так і синтаксично. Наприклад, найвідоміші висловлювання Бені Крику та його оточення, які ідеально вписуються в ідішистську мовну норму:
- «не звертайте уваги на ці дурниці»;
- «я маю тобі сказати кілька слів»;
- «Беня знає про облаву»;
- «візьміть із собою мої слова і починайте йти»;
- «вас чекає таке, що ви не чули»;
- «у вас неймовірна бруд, пане»;
- «про що думає такий пан? Він думає про те, щоб добре випити»;
- «погиб через безглуздість».
Таким чином, деякі з цих виразів побудовані на ідишистському нормальному вживанні іменників у родовому відмінку — в той час як російською це звучало б так: «не волнуют эти глупости», «знает об облаве», — розповідає краєзнавець.
Як підкреслює Дмитро, посилаючись на дослідження «одеської мови Бабеля» (Й. Петровський-Штерн «Ісаак Вавилонський: Мова і міф «Одеських оповідань»), письменник іноді структурує абзаци за принципом мідраша, рабиністичного коментаря до тексту Тори. Бабелівський оповідач Ар’є-Лейб є досконалим знавцем техніки мідраша. Як і у Тори, у його промовах немає жодної випадкової деталі, застереження або зайвого слова. Навіть двері, що гримнуть, мають численні значення. І щоб не залишалося сумнівів, оповідач пояснює: «Чому він грюкнув дверима? Ви дізнаєтеся про це, коли підете туди, куди я вас поведу». Іншими словами, увесь текст оповідання як би розгортається коментарем до цього звуку дверей і рухається від нього, як від відправної точки.
Але це ідиш, а «одеська мова Бабеля» має набагато більше
— Бабелівська мова включає не лише ідиш, а й українську.
- Беня говорить «чи мине здается», перефразовуючи нормативне українське «чи мені здається».
- Він запитує «відчини нам касу», вживаючи українське «відчини».
- Інколи він говорить «тікай з канцелярії», перефразуючи українське «тікати».
- У запрошенні «зайди до нас на двір» міститься безсумнівно українське «на двір».
- Крики про допомогу «рятуйте, люди» чи звернення «я прийшов до вас, як до рідної мами» також ясно вказують на суто українські «рятуйте» та «як до рідної мами».
В інших випадках одесити можуть використовувати українські слова, вставляючи їх у синтаксично правильний російський контекст: «геть, голота» — від українського «голота» (біднота, шантрапа). Фроїм Грач запитує приїжджого слідчого: «З ким ти залишишся, зі смитьем?» — маючи на увазі українське «сміття». Цікаво, що й сам оповідач говорить такою ж українсько-російсько-єврейською мовою. Він пропонує співрозмовнику щось усвідомити: «обнімите умом», мабуть, використовуючи українське ідіоматичне «осягнути мозком», — зазначає Дмитро Жданов.
Беня Кік та інші персонажі
— Історія найвідомішого героя Бабеля — Бені Кіка — починається на вулиці Запорізькій, яка на той момент називалася Глухою. Саме тут, у будинку № 9, 30 жовтня 1891 року в сім’ї фургонника Меєра-Вольфа Мордковича Вінницького народився Мойше-Яков Вольфович Вінницький, що став головним прототипом Бені Кіка. Значну частину дитинства Михайло Вінницький провів у будинку на вулиці Богдана Хмельницького, 23, — згадує Дмитро Жданов.
Також краєзнавець підкреслює: існує ще один прототип Бені Кіка — король злодіїв Гриша Цадрук.
— За версією Олександра Розенбойма, Бабель описав весілля Грицька… Урочистість весільного короля злодіїв Цадрука відбулася у вересні 1911 року на вул. Косвенной, 23 кут Розумовської, – зазначає Дмитро.
Дмитро звертає увагу і на іншу відому героїню Бабеля – Любку Козак. Бабуся Бабеля по материнській лінії — Хая-Лея Тодресова — мала вівсяну лавку на Молдаванці, де розташовувалася безліч закладів візничого промислу. Саме сюди Бабель поселить Любку Шерман, яка в оповіданні стала Любкою Шнейвейс або просто Любкою Козак. Хая-Лея та Ліба Шерман були нерозлучними подругами.
Є реальний прототип і у Фроїма Грача:
— Згідно з дослідженнями Олександра Розенбойма, 1881 року Янкель Фішман (син вантажника продуктів зі Степової) помер, залишивши дружину з 12 дітьми, в тому числі 12-річного Фроїма. Його помітив Рувим Грач, відомий ватажок злодійського світу Молдаванки, який забезпечував захист маленьких єврейських торговців. Грач узяв Фроїма під своє крило. Під час візиту глави кабінету міністрів графа Вітте, поліцмейстер попросив Фроїма вкрасти у Вітте гаманець, аби продемонструвати свій майстер-клас. А саме Фроїм винайшов процесію з труною та кулеметом. 1924 року, під час пограбування ощадної каси біля Привозу Грач був поранений і, потрапивши до лікарні, помер — розповідає Дмитро.
Факти про долю Бабеля
Бабель мріяв дожити в улюбленому місті й «разом з іншими старими вибухати на бульварі, спостерігаючи за жінками, що минають». Але цього не сталося. Тож ми можемо посидіти поруч із пам’ятником письменнику, який встановлений на Рішельєвській, навпроти будинку №17, де він жив. І хоча його вже зазвичай називають «домом Бабеля», насправді він там прожив зовсім недовго…
* Його розповіді, коли вони публікувалися, часто спотворювалися настільки, що, як він сам відзначав, «знищувався сенс».
* За все своє життя він мав лише одну «власну» квартиру. Бабель по черзі жив у Москві, Ленінграді, Одесі, Києві, в Сергієві-Посаді, на кінному заводі Хрінове у Воронезькій губернії, у Гірках у М. Горького. Власну квартиру Бабель отримав у Москві 1932 року.
* Про Одесу 20-х років минулого століття Бабель сказав: «Вона зараз вкрай погана — провінційність»; «В Одесі в мене безліч жалюгідних знайомих, всі хочуть десь підробити і просять послуг, але море все ще прекрасне і акація пахне несамовито». У 30-х роках він пише (і як це актуально звучить сьогодні!): «Одеса, наша бідна не відремонтована, обшарпана і все ще прекрасна».
* Він мріяв: «Пора відкинути чужі міста, пора повернутися додому в Одесу, орендувати будиночок на Ближніх Мельницях і писати там оповідання, старіти».
* Арешт Бабеля відбувся 15 травня 1939 року, за день до офіційної постанови, що датована 16 травня. Дружині сказали, що Бабель отримав «10 років без права листування», що в той час означало розстріл. Тим часом вдові Бабеля говорили, що він живий. У них вдома навіть з’являлися колишні в’язні, які розповідали, як йому живеться в таборах. Насправді, 1940 року Бабеля засудили до розстрілу. Список підписав Сталін, який називав письменника «нашим непостійним Бабелем». Вирок було виконано 27 січня. Згідно з однією з версій, Бабель помер на етапі… Реабілітували Бабеля 23 грудня 1954 року. Йому видали квитанцію на компенсацію за речі, які були конфісковані під час арешту. При реабілітації вдові видали довідку про те, що Бабель помер 1941 року від паралічу серця. Тільки в 1984 році міг з’явитися точно рік його смерті.
* На 2-му єврейському цвинтарі Люстдорфською дорогою була могила батька Бабеля. На пам’ятнику, завдяки зусиллям дружини письменника, був вибитий напис: «Пам’яті письменника Ісаака Бабеля». Але в 1973 році це кладовище знесли.
* Чи залишилися рукописи Бабеля? Факт їх спалення був зафіксований. У «справі Бабеля» зазначено, що «всі особисті документи потрібні нагору». Припускають, що в трьох папках, вилучених у Бабеля, були переклади Шолом-Алейхема та рукописи оповідання «У Трійці», сцени для кінофільму «Азеф», роману «Коля Топуз» та двох повістей: про колективізацію та про чекістів…
Фото — з відкритих джерел, знімки Дмитра Жданова, пам’ятник Бабелю та будинок Бабеля — автора
