3 червня 1785 року в Лондоні один із піонерів повітроплавання Франсуа Бланшар продемонстрував сконструйований ним парашут. Він скинув із висоти 300 метрів собаку, і тварина благополучно приземлилася. Через рік, у Гамбурзі, Бланшар повторив експеримент, спустивши на парашуті барана.
Проте концепція парашута має більш давнє коріння. Італійський винахідник і художник Леонардо да Вінчі наприкінці XV століття запропонував першу ідею парашута. У своїх записках, датованих приблизно 1485 роком, Леонардо намалював схему пристрою з чотирикутним куполом і описав його як засіб для безпечного спуску з великої висоти.
У 1617 році хорватський учений і винахідник Фауст Вранчич зробив перший підтверджений стрибок із парашутом. Він розробив конструкцію, названу «Homo Volans» («Людина, що літає»), і успішно протестував її, стрибнувши з вежі у Венеції.
Французький фізик Ленорман вважається першим, хто побудував і випробував парашут у більш практичному вигляді. Його конусоподібний винахід, зшитий із полотна й обклеєний зсередини папером для зменшення повітропроникності, довів свою ефективність в експериментах із тваринами. Однак жоден повітроплавець не наважився використати його на практиці.
Першою людиною, яка здійснила стрибок із парашутом, став французький аеронавт Андре-Жак Гарнерен. 22 жовтня 1797 року він здійснив стрибок із висоти 680 метрів із повітряної кулі в паризькому парку Монсо.
Парашут у сучасному вигляді був винайдений російським інженером Глібом Котельниковим на початку XX століття, ставши ключовим етапом у розвитку цього рятувального пристрою.
