Вулицю Панкратової в Одесі офіційно перейменували на вулицю Дмитра Сигаревича.
Ключові моменти:
- Перейменування відбулося в 2024 році.
- Нова назва пов’язана з Дмитром Сигаревичем.
- Рішення стало частиною деколонізації одеської топонімії.
- Розглядаємо, як змінювалася назва вулиці з часом.
Як і коли вулиця Панкратової стала вулицею Сигаревича
Вулиця Дмитра Сигаревича розташована в Пересипському районі Одеси.
До 2024 року вона носила назву вулиці Академіка Панкратової.
26 липня 2024 року начальник Одеської обласної військової адміністрації Олег Кіпер підписав розпорядження № 694/А-2024.
Цим документом вулицю Академіка Панкратової офіційно перейменували на вулицю Дмитра Сигаревича.
Рішення належало до великого переліку змін одеських топонімів.
Перейменування проводили на виконання закону України про деколонізацію топонімії.
Повноваження ухвалювати такі рішення перейшли до обласної влади.
Це сталося після того, як органи місцевого самоврядування не завершили процедуру в установлені строки.
Історія назви вулиці почалася значно раніше за 2024 рік.
Коли їй дали ім’я Академіка Панкратової, яка була попередня назва, і за яких обставин зміни відбувалися — окрема сторінка історії міста.
Ким був Дмитро Сигаревич для Одеси
Ім’я Дмитра Дмитровича Сигаревича (1868–1914) присвоїли вулиці замість імені академіка Панкратової.
Сигаревич був українським філологом і істориком, важливою фігурою національного руху початку ХХ століття.
У 1887 році він вступив до Новоросійського університету в Одесі.
Разом зі студентами приєднався до роботи української університетської «Молодої громади».
Він брав участь у революції 1905—1907 років.
На першому українському мітингу в Одесі 1905 року Сигаревич виступив з доповіддю «Відродження України».
Текст доповіді опублікували в першому номері видання «Народня справа».
Він також організував виступи кобзарів в Одесі у 1903 та 1906 роках.
У 1906 році Сигаревич став одним зі співавторів звернення щодо відкриття кафедри українознавства.
Завдяки цьому документа Михайло Грушевський читав у 1907—1908 роках спецкурс історії України в Одесі українською мовою.
Згодом, у 1907 році, Сигаревич очолив чоловічу гімназію в Кам’янському Катеринославської губернії.
Його запросили власники металургійного заводу і довіру виправдали повністю.
Він розвивав школу: створив оркестр, хор і гурток гімнастики.
Пізніше Сигаревич став директором комерційної школи в Олександрівську, нині це Запоріжжя.
Там і завершився його життєвий шлях.
Історикиня Анна Панкратова була ідейною комуністкою
Анна Панкратова народилася 1897 року в Одесі.
З ранніх років вона працювала на ґнотовій фабриці.
Навчалася у Другій одеській жіночій гімназії і закінчила її з золотою медаллю.
У 1917 році Панкратова завершила історичний факультет Новоросійського університету.
Влітку 1918 року вона працювала в сімферопольській газеті, а восени повернулася до Одеси.
Потім працювала бібліотекаркою в Сичавці.
У роки Громадянської війни 1918—1920 років брала участь у партизанському русі в Одеській губернії.
У 1919 році Панкратова вступила до більшовиків.
Вона була секретарем Молдаванського райкому партії в Одесі і секретарем нелегального міськкому більшовиків.
У 1920—1921 роках працювала на партійних посадах.
Вона пройшла курси марксизму, потім навчалася в Інституті червоної професури.
У 1926—1930 роках викладала в різних вишах.
З 1929 року вона стала професором, а з 1935 — доктором історичних наук.
У 1935 році її виключили з партії через зв’язки з троцькістами і заслали до Саратова.
Там вона викладала в місцевому університеті й очолювала кафедру.
У 1939 році Панкратову відновили в партії.
Вона повернулася до Москви і стала заступницею директора Інституту історії СРСР.
Чоловік Панкратової, історик Григорій Якович Яковін (справжнє прізвище Мітельман, 1899—1938), зазнав трагічної долі.
Його виключили з ВКП(б) у 1927 році за вимогою дружини.
У 1928 році його заарештували за звинуваченням у троцькізмі.
Після десяти років ув’язнення його розстріляли.
Панкратова ж продовжила кар’єру, брала участь у міжнародних конгресах істориків.
Вона була членом ЦК КПРС і депутатом Верховної Ради СРСР.
Анна Панкратова померла у 1957 році.
Створено за матеріалами: odessa-life.od.ua
