Ключові моменти:
- Один із перших одеських хабарів врятував фінансування міського порту
- Витрати на італійську вулканічну лаву для мощення вулиць виявилися надзвичайно великими
- Бельгійська компанія отримала контроль над трамвайними перевезеннями завдяки підкупу посадовців
- Територію санаторію «Біла квітка» забудували попри спротив місцевої громади
Історія Одеси зберігає не лише легенди про підприємливих купців та процвітаючий порт, а й численні випадки корупційних схем, які визначали розвиток міста протягом понад двох століть. У цьому матеріалі дослідниця історії Одеси Олена Кудряшова проаналізувала архівні документи, праці місцевих краєзнавців і доступні джерела, щоб показати маловідомі, але вагомі епізоди з минулого міста.
Під час підготовки сюжету були використані дослідження Анатолія Дроздовського, Олега Губаря, Едуарда Ратушняка, матеріали Одеської митниці та низка журналістських розслідувань щодо використання комунальної землі. Окремі епізоди базуються на історичних документах, що висвітлюють розвиток порту, транспортної інфраструктури, місцевого самоврядування та земельних відносин у різні періоди.
Перші одеські хабарі: від екзотичних фруктів до італійської лави
У матеріалі ви дізнаєтеся:
- Чому італійська лава стала найдорожчим «відкатом» в історії Одеси?
- Як корупційні схеми торкнулися навіть відомих діячів, зокрема Федора Шаляпіна?
- За яких умов бельгійці фактично заволоділи діяльністю міської думи?
- Як законними шляхами могли привласнюватися гектари землі біля моря?
1796 року, коли на престол зійшов Павло I, багато ініціатив його матері, Катерини II, були відмінені. Одеса опинилася без державного фінансування для порту й ризикувала занепасти.
Павло I
Місцевий магістрат виявив слабкість імператора до екзотичних солодких фруктів: було вирішено придбати та відправити до Петербурга три тисячі найкращих грецьких апельсинів як дар. Дипломатична майстерність голови митниці Михайла Кир’якова зробила свою справу — подарунок подіяв, і фінансування порту відновили.
Михайло Кир’яков
Внаслідок цього рішення місту не лише дозволили продовжити роботи, а й надали кредит у розмірі 250 тисяч рублів.
Одесити бережуть цю байку й встановили пам’ятник апельсину, який, за легендою, «врятував порт». Дехто ж вважає, що саме від цієї історії бере початок місцева культура хабарництва.
Але апельсиновий бронзовий монумент — лише символ. Набагато серйозніший «монумент корупції» був захований у само́му покритті вулиць.
Місто швидко росло, і дороги потребували термінового мощення, щоб уникнути болота й пилу. Замість використати місцеві камені — граніт, пісковик чи ракушняк — одеські чиновники замовили екзотичну вулканічну лаву з околиць Везувію. Це рішення виглядало як ідеальна можливість для великих відкатів.
Везувій
Для перевіряючих із столиці придума́ли «логічне» пояснення: італійські кораблі нібито йдуть за зерном порожніми, тож як баласт використовуються фрагменти неаполітанської лави, яку місто нібито отримує майже безкоштовно. Однак архівні документи показують, що місто платило за доставку й матеріали значні суми — і саме такі витрати перетворили бруківку Одеси на дорогий доказ масштабного розпилу муніципальних коштів.
Порт, XIX ст.
Війна на продаж: інтендантський пісок та медична мафія
Під час Кримської війни Інтендантське відомство стало центром корупційної мережі: великі одеські підрядники отримували тендери завдяки відкатам вищому командуванню. Цей період ввійшов в історію як справа про «інтендантський пісок».
Мішки у порту
Щоб штучно наростити вагу вантажів, у борошно домішували крейду, гіпс і дрібний білий пісок, а порох розбавляли вугільним пилом чи просіяною землею. Наслідки були криваві: артилерія під Севастополем масово давала осічки, а солдати гинули від епідемій і виснаження, харчуючись неякісними сухарями.
Сінопська битва
Найцинічнішою виявилася діяльність так званої шпитальної мафії. У місто масово доставляли поранених, проте матраци, ковдри, ліки, анестетики, свіже м’ясо й вино для поранених продавалися на базарі, тоді як у шпиталях хворі лежали на голих дошках у холодних палатах.
Організаторами чорного ринку виявилися начальники постачання та головні лікарі; вони списували пайки й медикаменти на «мертві душі». Коли до Одеси прибув відомий хірург Микола Пирогов, він був шокований масштабом порушень.
Лікар Микола Пирогов
Пирогов залучив до роботи сестер милосердя: вони наглядали за кухнями, зважували кожен шматок м’яса, контролювали видачу ліків і закривали медичні склади на власні ключі — це значно покращило надання допомоги пораненим.
Читайте також: Район-привид Одеси: куди зникли легендарні Млини та чому там текли ріки коньяку (відео)
Як бельгійці «купили» міську думу
Наприкінці XIX століття європейські міста переходили на електрифікований транспорт, а в Одесі ще досі їздила конка — кінний трамвай, повільний і брудний.
Конка в Одесі
Ексклюзивні права на трамвайні перевезення належали бельгійському акціонерному товариству, яке не бажало вкладати кошти у будівництво електростанцій та закупівлю сучасного рухомого складу.
Конка
Під тиском громадськості міська дума оголосила міжнародний тендер на електрифікацію трамвая. Проте бельгійська компанія вдалася до підкупу депутатів: величезні готівкові суми, пакети акцій і обіцянки «теплих місць» для родичів вирішили долю конкурсу.
В результаті іноземна фірма відсилила конкурентів із Німеччини й США, а місто позбулося права дострокового викупу підприємства. Тарифи на проїзд штучно підвищувалися, а компанія прокладала лінії лише в тих місцях, де це приносило найбільший прибуток — у центрі та курортній зоні Аркадії.
Електричний трамвай
Рекетири та мистецтво: як заробляли в опері та мерії
Корупція проникла й у культурну сферу. На рубежі століть Одеський міський театр контролювали перекупники квитків і так звані «клакери» — люди, які за оплату створювали овації або руйнували прем’єри.
Касири й баришники діяли у змові: у дні прем’єр у офіційних касах не було квитків, а на сходах театру їх продавали втридорога.
Співак Федір Шаляпін
Коли до Одеси прибув всесвітньовідомий Федір Шаляпін, йому одразу пред’явили «тариф» за успіх. Артист не погодився, вигнав рекетирів і виступив проти їхнього свавілля зі сцени — звинуватив поліцію у бездіяльності.
Але театральна мафія — дрібниця в порівнянні з тим, що стає головним джерелом рекету: мер міста.
Іван Толмачов, одеський градоначальник
Іван Толмачов, градоначальник Одеси у 1907–1911 роках, відкрито підтримував радикальні формування із «Союза русского народа». Їхні загони вдиралися в офіси на Дерибасівській і Рішельєвській і вимагали від підприємців «внески на патріотичні потреби». Якщо бізнес відмовлявся платити, наступного дня слідував обшук від поліції. Зібрані кошти ділили між керівництвом союзу та канцелярією мера.
«Союз русского народа» — організація правих радикалів, що займалася відвертим рекетом.
Толмачов також шантажував головного інженера міста Михайла Брайкевича, який курував інфраструктурні проєкти. Мер затримував затвердження кошторисів, поки підряди не діставалися «потрібним» підрядникам.
Головний інженер Одеси Михайло Брайкевич
Так працював адміністративний ресурс сто років тому — і багато механізмів видаються знайомими і сьогодні.
Читайте також: Одеський «Бермудський трикутник». Куди зникають літаки та що бачили давні греки?
Вкрадена одеська земля
У сучасності головним ресурсом міста стала земля. Історія туберкульозного санаторію «Біла квітка» — яскравий приклад жадібності й цинізму, пов’язаних із міською землею.
Санаторій «Біла квітка»
1911 року Софія Вітте ініціювала товариство для боротьби з туберкульозом. Завдяки пожертвам громадян було придбано понад шість гектарів землі на шляху до Люстдорфа (сьогодні — Чорноморка) і збудовано санаторій. Заклад пережив імперію, пройшов через радянські часи й довгий час служив місцевій спільноті як оздоровниця.
Санаторій «Біла квітка»
Однак у період незалежності почалися масові перерозподіли міської землі. У 1994 році тодішній мер Едуард Гурвіц ліквідував санаторій під приводом наміру розмістити там туберкульозну лікарню №1 — що так і не відбулося. Потім інші керівники міста обіцяли дитячі комплекси й міні-зоопарк, а у 2005 році, коли Гурвіц повернувся на посаду, цільове призначення ділянки змінили під малоповерхову забудову.
Громада протестувала: батьки учнів шести сусідніх шкіл просили зберегти унікальний парк у густонаселеному Київському районі. Проте протести не зупинили процесу — й у підсумку парк вирубали, а на його місці з’явилося закрите котеджне містечко, доступне не всім.
Століття змінюються, правителі змінюються, але механізми тіньових прибутків в Одесі часто лишаються ті самі. Змінюється тільки «товар» — від бруківки до цінних гектарів узбережжя.
Корупція не лише не зникла з часом, вона в багатьох проявах лише примножилася. Радимо також ознайомитися з розслідуванням «Оренда комунальної землі «по-одеськи»».
Ще відео та матеріали на тему:
- «Лопни, але тримай фасон»: як Одеса стала столицею стилю (відео)
- Як дві одеські газети 30 років воювали за читача — і чому перемогло все місто (відео)
Створено за матеріалами: odessa-life.od.ua
