Історію Старокінного ринку в Одесі зазвичай починають відлічувати з 5 липня 1833 року, коли на Молдаванці відкрився Скотський базар. Ринок створили, щоб упорядкувати торгівлю худобою, яка донедавна відбувалася на пустирях і міських околицях. Відтоді місце змінювало призначення неодноразово. Тут зникали й з’являлися різні види торгівлі: від продажу великої рогатої худоби до пташиних прилавків. Ринок витримав радянський дефіцит, пережив масштабну реконструкцію у XXI столітті і працює навіть під час повномасштабної війни.
Окремий ринок для худоби та його правила
На початку XIX століття торгівлю худобою в Одесі вели без постійного майданчика. Тварин проганяли на пустирі біля Херсонського тракту та поруч із Херсонською площею, де тепер Новий базар. Великі гурти худоби також проходили через Молдаванку і Тираспольську митницю. Це пояснювалося тим, що на околицях міста ще залишався вільний простір для торгівлі.
Зі збільшенням міста така практика стала незручною. Колишні околиці забудовували, а Херсонська площа перетворювалася на важливу частину міської тканини. Постійна присутність коней, волів і іншої худоби поруч із житловими кварталами створювала проблеми повсякденного життя. Міська влада вирішила організувати спеціальний торговий майданчик.
У 1832 році ухвалили рішення створити Скотський базар на Молдаванці, біля Петропавлівського храму. Роботи завершили швидко, і 5 липня 1833 року ринок відкрив свої ворота. Спочатку тут торгували великою та дрібною худобою. Серед тварин були:
- коні;
- корови;
- воли;
- віслюки;
- мули;
- верблюди.
Територію спеціально облаштували й розділили огорожами на торгові місця. Це допомагало покупцям орієнтуватися на великій площі й одночасно полегшувало контроль за угодами.
Окрема увага приділялася оформленню продажів. Після купівлі покупець отримував квиток, який підтверджував законність операції. Система захищала від перепродажу викраденої худоби та ускладнювала збут тварин сумнівного походження.
Планування ринку приписують архітектору Георгію Торічеллі, що працював над міською забудовою Одеси. За його проектом територію організували з урахуванням потреб великої кількості продавців, покупців і тварин. Поступово міська інфраструктура ставала складнішою.
Навколо торгової площі швидко виник цілий сервісний світ. Продавали не лише живність, а й вози, фури, упряж та інше спорядження. Таким чином Старокінний ринок став центром торгівлі всім, що було пов’язане з перевезеннями та утриманням худоби.
Охотницький ринок
Наприкінці 1840-х — на початку 1850-х років головну торгівлю худобою перенесли на Нову Кінну площу, поблизу нинішнього Привозу. Колишній Скотський базар втратив первісну функцію, а за старою територією закріпилася назва Старокінний ринок.
Ринок міг би стати звичайним районним базаром, якби не поява кінного спорту і локальних скачок. Заможні одесити шукали породистих коней, тому з’явився попит на відповідні товари. Поряд із кіньми почали частіше з’являтися мисливські собаки, спорядження та амуніція. Старокінка перетворилася на майданчик, що пропонував не просто тварин, а цілу культуру життя, пов’язану з полюванням, кінним спортом і активним відпочинком. З часом ринок прозвали Охотницьким або Охотницькою площею.
Пташиний ринок і дефіцитні товари
Згодом Старокінка все далі віддалялася від образу майданчика для великої худоби. Вона перетворилася на місце, де продавали птицю, рибу та домашню живність. Ринок став відомим як Пташиний ринок. Тут з’явилися акваріумні рибки, канарки, папуги, гризуни, кролики, коти й собаки.
Навколо цієї торгівлі сформувалася відповідна інфраструктура. Відвідувач міг купити все для утримання тварини:
- клітку;
- акваріум;
- корм;
- аксесуари.
Особлива сторінка історії ринку пов’язана з радянським періодом. Поряд зі стаціонарною торгівлею зростало стихійне ярмаркове торгування. Там продавали те, чого не вистачало в офіційних магазинах. Тенденція стала помітною у другій половині XX століття.
У 1970–1980-х роках моряки привозили звідси з закордонних рейсів товари, які неможливо було знайти в радянських крамницях. Барахолка стала окремим явищем. Люди приходили сюди не лише за покупками. Хтось обмінював речі, хтось шукав потрібну річ, а хтось просто цікавився актуальними надходженнями.
У 1989 році міська влада вирішила вивести частину стихійної торгівлі за межі Одеси. Цей крок був одним із етапів, що передували появі великого торгового майданчика, відомого сьогодні як «7 кілометр». Старокінний ринок, однак, не зник. Барахолка продовжила існувати вже в нових умовах.
Реконструкція XXI століття
У 2003–2004 роках провели реконструкцію Старокінного ринку. Під час робіт:
- частину старих споруд прибрали;
- територію розширили;
- побудували сучасні павільйони та магазини.
Нині асортимент ринку значно ширший за його історичну спеціалізацію. Тут продають товари для риболовлі та туризму, інструменти й матеріали для ремонту та будівництва, зоотовари й обладнання для утримання домашніх тварин. Також присутні різні дрібні побутові речі.
Створено за матеріалами: 048.ua
