Ключові тези:
- Під час війни Одеський зоопарк став притулком для тварин і центром реабілітації для дикої фауни
- Зоопарк також виконував роль місця психологічної підтримки для одеситів
- Відставка директора — сигнал змін: місто потребує трансформації
Ця історія має кілька шарів: виживання, імпровізація, соціальна роль і поступове погіршення умов. Це розповідь про установу, яка, не зупиняючи роботи, постійно модифікувала свої процедури, адаптувалася і функціонувала в умовах тривалої кризи. Саме такий підхід найкраще описує її «життя під час війни».
Як Одеський зоопарк рятував тварин на початку війни в 2022 році
У перші дні після 24 лютого 2022 року зоопарк закрили для відвідувачів. Хоча будівлі та інфраструктура безпосередніх руйнувань не зазнали — що відрізняло Одесу від більш постраждалих міст — робота велася під постійною загрозою обстрілів. Персонал перейшов у кризовий режим, зосередившись на найважливішому: годуванні, догляді та захисті тварин у умовах обмежених ресурсів.
Найбільшою проблемою виявився не вибуховий руйнувальний вплив, а масовий приплив тварин. Люди, що виїжджали з міста, часто залишали тварин під опікою зоопарку: сюди привозили не лише птахів, плазунів і гризунів, а й інших представників фауни. Уже за перші тижні заклад фактично перетворився на тимчасовий притулок для тварин, постраждалих внаслідок війни.
Наприкінці березня 2022-го зоопарк поступово відчинив ворота, і в наступні місяці працював у обмеженому, але більш-менш стабільному режимі. Це був період «воєнної нормальності». За цей час до зоопарку надійшло близько 1700 нових тварин, серед яких понад 600 привезли біженці або евакуйовані тварини з інших регіонів. Наслідком стала проблема перенаселення, тимчасових умов та постійних релокацій — частину тварин доводилося передавати іншим закладам.
Одеса як тил для прифронтових зоопарків
Одеса стала своєрідним тилом для інших закладів: сюди перевозили тварин із зон активних обстрілів, зокрема з харківського Feldman Ecopark. Також налагоджувалася співпраця з міжнародними організаціями — наприклад, з Польщею, яка допомагала з постачанням кормів.
Під час евакуацій спостерігали важливу відмінність у реакціях: місцеві тварини часто ігнорували тривожні сигнали, тоді як привезені з прифронтових територій значно чутливіше реагували на звуки вибухів — зі стресом і панікою. Військова травма торкнулася не лише людей, а й тварин.
Як зоопарк допомагав одеситам долати стрес
Зоопарк виконував також соціальну функцію: став місцем емоційного відпочинку для мешканців, простором повернення відчуття буденної стабільності, особливо важливим для дітей. Тому після повторного відкриття він користувався великою відвідуваністю.
У 2024–2025 роках ситуація погіршилася: місто зазнавало регулярних ракетних і дронових атак, що підсилювало стрес у тварин, спричиняло перебої з постачанням і збільшувало ризик прямих влучань. У 2025 році дрон навіть знищив будинок директора зоопарку, що додатково підкреслило небезпеку періоду.
Порятунок дикої фауни та втрата житла Ігоря Білякова
Водночас виникли нові напрямки роботи: зоопарк почав виконувати роль центру порятунку дикої природи. Після атак на портову інфраструктуру і витоків нафтопродуктів працівники рятували десятки птахів, забруднених нафтовими речовинами. Це стало важливою екологічною задачею — ліквідацією наслідків війни для довкілля.
З часом масштабні наслідки бойових дій проявилися й у самому закладі: зруйновані вольєри та загони, поранені хижаки — зокрема леви — і загибель частини тварин. Хоча зоопарк не зазнав таких руйнувань, як деякі інші українські заклади, ці інциденти свідчили про поступове зменшення рівня безпеки.
Стан Одеського зоопарку сьогодні та можливі перспективи
2026 рік приніс ще один важливий сигнал інституційного характеру: звільнення директора після 13 років на посаді. Це можна розглядати як ознаку виснаження системи, посилених організаційних напружень і необхідності трансформації закладу в умовах затяжної кризи.
Підсумовуючи події 2022–2026 років, бачимо глибоку трансформацію Одеського зоопарку. Те, що колись було класичним зоопарком, перетворилося на кризову інституцію: заклад поєднав функції притулку для тварин-біженців, пункту релокації тварин із зон бойових дій, центру реабілітації дикої фауни та місця психологічної підтримки для мешканців, при цьому не втрачаючи своєї базової ролі зоопарку.
Про автора
Борис Тинка — польський гід і письменник, автор книжок про Одесу та Україну, волонтер, який від початку великої війни бере участь у гуманітарних місіях для міста. Протягом багатьох років він знайомить європейських гостей з Одесою і тепер ділиться своїми спостереженнями з читачами.
Раніше ми розповідали, як зоопарк став яблуком розбрату — у міськраді Одеси не дійшли згоди щодо його майбутнього.
Перед тим міська влада Одеси офіційно заявила — зоопарк не закривають і не переносять.
Читайте також: Майбутнє Одеського зоопарку: як перетворити його на сучасну інвестицію?
Створено за матеріалами: odessa-life.od.ua
