Війна, посуха і нестабільний ринок: аграрій із Василівки розповів, як виживає у цей непростий час

Війна, посуха і нестабільний ринок: аграрій із Василівки розповів, як виживає у цей непростий час


Батькам мріялося бачити сина стоматологом

Сергій з дитинства любив працювати на землі. Він виріс у селі, допомагаючи батькам на кукурудзяних полях, виноградниках та на їхніх трьох городах, та ця робота для нього ніколи не була тягарем, вона завжди була в радість. Він не мріяв втекти від неї до міста і вперто відвойовував своє право обрати професію агронома, а не стоматолога, як наполегливо рекомендували батьки. Зрештою омріяна освіта була здобута, але життя внесло свої корективи. Декілька років він віддав службі у війську України. А у 2019 році, йдучи на пенсію, вже точно знав, що займатиметься землеробством.

Отже, повернувшись до рідного села Василівка Павлівської громади, створив своє фермерське підприємство «Сім-Агроюг» та взявся опановувати улюблену справу.

Саме зараз – час аграріям подумати

Одне з моїх перших запитань Сергію було про те, що багато хто зараз припиняє займатися агробізнесом, а Сергій навпаки — нарощує. Чому так? На це аграрій відповів:

— Землеробство у південній частині Одеської області ризиковане. Тому ті, хто кілька років поспіль отримують прибуток від роботи на землі, а потім рік чи два через неврожай не заробляють нічого або заробляють дуже мало, шукають інші можливості. Так чинять ті підприємці, хто займається агробізнесом. А я віддаю перевагу аграрній індустрії. Таких людей, які не женуться за прибутком, а намагаються розвивати аграрну індустрію на перспективу, на жаль, стає дедалі менше.

І тоді в мене виникло цілком логічне запитання: як один окремо взятий фермер може сприяти розвитку аграрної індустрії? Сергій Бодя відповів на нього зі знанням справи, зрозуміло і навіть захоплююче.

— Сьогодні аграріям дуже складно. В країні два роки триває велика війна. Через кульгаючу економіку ми втрачаємо ринки. До того ж такі популярні сьогодні добрива, які з кожним роком все більше вносяться в землю, вбивають її. А ще – неврожайні, посушливі останні роки. Всі ці фактори я сприймаю як можливість подумати та переналаштуватися. Це є яскрава можливість знайти нові засоби для подальшого розвитку. Так, ми навчилися диференціювати ризики та вивчати внутрішній ринок нашої країни. Додаємо культури, які мають зараз і матимуть й надалі попит. І особливу увагу приділяємо органічним добривам — вони багаті на білок, тож збагачують землю азотом. Органічні добрива не такі дорогі та ще позитивно впливають на стан ґрунту та якість продукції. А виробляти ці самі органічні добрива можна за допомогою розвитку тваринництва, — пояснив фермер.

Декілька корисних порад для колег

трактор

Ще п’ять років тому Сергій сіяв на своїх полях пшеницю, соняшник та ріпак. Але тепер ці культури нерентабельні, тому сьогодні він сіє сочевицю та люцерну. Остання додатково збагачує ґрунт азотом. Прогресивний аграрій також практикує бінарні посіви (вирощування одночасно двох культур на одному полі), наприклад соняшник з еспарцетом. А разом із ріпаком добре сіяти гірчицю.

— У нашій степовій зоні постійно дмуть вітри, тож землеробам треба навчитися консервувати вологу. Вже кілька років ми практикуємо технологію ноу-тілл — система обробітку ґрунту, яка передбачає відмову від оранки землі за допомогою традиційної техніки. Головні принципи нульової технології: постійний рослинний покрив, мінімальний механічний вплив на ґрунт, адаптовані сівозміни.

Раніше нас вчили орати, культивувати, дискувати, боронувати. Але зараз ми поля не оремо, а врожайність при цьому вища.

Моя допитливість призвела до того, що я зрозумів: коренева система тих рослин, які ми залишили на полі, не оручи його, була кормом для живого світу, який ми не бачимо. Так, бактерії живляться кореневими системами і насичують землю мінералами та вологою. Тобто природа сама себе регулює. А ще, перш ніж щось посіяти на полі, я дивлюся, що росте поруч, які рослини превалюють на цілині, щоб посіяти не те, що хочу я, а те, що зможе рости в цьому ґрунті без використання надмірної кількості добрив, — захоплено розповідає аграрій.

За словами Сергія Бодя, цієї весни у ґрунті надто мало вологи, тому він зменшує посіви соняшника на користь люцерни й гороху. Цього року експериментує із соєю та посівами лікарських рослин розторопші та сафлору. Від посіву традиційної ярої пшениці аграрій відмовився. Каже, що вирощувати її у наших краях нерентабельно.

Чергова атака на Одесу перервала нашу розмову.

Добігши до укриття, я перевела дух і вкотре зраділа факту, що такі талановиті і небайдужі люди живуть у нашій країні. Вони захоплені справою, їхня енергія спрямована на творення тут і зараз нашої землі, нашої країни. Про таких людей треба знати, брати з них приклад та підтримувати. Отже, будемо стежити за результатами інноваційних експериментів Сергія, які, впевнена, будуть вдалими. І розповідати про них усім, щоб його однодумці могли навчатися й розвиватися самі та розвивати наш регіон загалом.





Джерело