Про те, наскільки успішною є робота України з країнами Африки, Азії та Латинської Америки, чи вдається протидіяти російській пропаганді там і чи доходять українські меседжі щодо війни до аудиторії Глобального Півдня – в матеріалі журналіста РБК-Україна Романа Кота.
ЗМІСТ
Після початку повномасштабного російського вторгнення Україна помітно активізувала зв’язки із країнами так званого Глобального Півдня – в Африці, Азії та Латинській Америці. Як неодноразово визнавали українські дипломати, до цього зовнішня політика України майже не виходила за межі багатокутника Вашингтон-Лондон-Париж-Берлін-Брюссель-Варшава.
Для “розвороту на Південь” з’явилося чимало причин. І це не лише необхідність шукати підтримки для дипломатичних ініціатив на кшталт “Формули миру”. Азія перетворюється на найбільш економічно розвинений регіон світу. Африка та Близький Схід залишаються важливими ринками збуту української аграрної продукції. Одночасно від них залежить стабільність всієї Європи в контексті мігрантів. Латинська Америка є дещо віддаленою від нас, але два десятки країн регіону важливі своїм голосом у міжнародних організаціях та природними ресурсами.
В рамках конференції “Crimea Global 2024. Understanding Ukraine through the South”, яка нещодавно пройшла у Києві, РБК-Україна поспілкувалося з експертами з Глобального Півдня про те, наскільки ефективно Україна комунікує з їхніми країнами, чи вдається схилити їх на свою сторону і протидіяти традиційно присутньому там російському впливу.
Індія: прагматичні інтереси та моральні міркування
Індія – одна з найбільших економік світу, ядерна держава з глобальними амбіціями, на яку орієнтуються багато інших країн в Азії та Африці. В силу давніх зв’язків із Росією, ще з часів СРСР, Індія стала залежною від російської зброї. А з початком повномасштабного вторгнення Росії Індія стала одним з найбільших покупців нафти з РФ.
Разом з тим, Індія відверто не підтримує Росію, а просто намагається отримати вигоди від послаблення РФ, сказала РБК-Україна наукова співробітниця Центру Європи та Євразії Інституту оборонних досліджень та аналітики з Індії Свасті Рао. Яскравий приклад такого підходу – та сама купівля дешевої російської нафти.
“Індія ніколи не купувала російську нафту до початку війни в Україні. Ми отримували нафту з країн Перської затоки. Коли почалася війна і коли проти Росії були застосовані санкції, Росія хотіла вийти на інші економіки, і вона давала нам великі знижки”, – наголосила експертка.
За її словами, якщо хтось інший запропонує Індії нижчі ціни, то країна відмовиться від російської нафти.
Що ж до російської зброї, після початку повномасштабного вторгнення Індія не уклала з Росією жодного нового контракту. І знов-таки, тут є дуже прагматичні причини. З одного боку, Росія відправляє всю зброю на фронт проти України, і через це уже зірвалося кілька укладених раніше контрактів. Згідно з березневим звітом Стокгольмського міжнародного інституту досліджень миру, у 2009 році Індія імпортувала 76% зброї з Росії. У 2023 році частка РФ в склала лише 36%.
З іншого боку, постає проблема технологій. У російській зброї було багато іноземних деталей. Їх постачання з Європи поступово обмежується, на заміну приходять китайські компоненти. І це викликає у Індії занепокоєння: чи не залишилися в китайських деталях якісь вразливості, що несе ризики для індійської безпеки з огляду на непрості відносини Нью-Делі та Пекіну.
Підписання двосторонніх угод між Україною та Індією (фото: Віталій Носач РБК-Україна)
У цій ситуації Україна разом з іншими країнами користається зростаючою ізоляцію Росії. Приміром, Індія шукає заміну російській зброї, і тут існує зацікавленість в українських розробках дронів – бо в цій сфері Україна вже однозначно є одним зі світових лідерів. Так само на значній частині індійського флоту встановлені двигуни українського виробництва. Все це є об’єктивними чинниками, які зближують Україну та Індію.
Публічна оцінка російської агресії з боку Індії залишається нейтральною, але для України знаковим став візит прем’єр-міністра країни Нарендри Моді до Києва у серпні цього року. Саме після нього Індія почала грати більш активну посередницьку роль. І тут важливою є особиста позиція Моді. 8 липня, коли він перебував у Москві, Росія завдала удару по дитячій лікарні “Охматдит”. Як писало РБК-Україна, Моді сприйняв це як особисту образу.
Разом з тим, у Індії досі немає чіткого розуміння ситуації у Центрально-Східній Європі. Тож у цій сфері продовжується боротьба українських і російських наративів. Порівняно з Росією, в України є набагато менше ресурсів. Однак, на думку Рао, це можна надолужити згуртованою роботою на різних рівнях.
“Дипломатичний рівень взаємодії має продовжуватися, звичайно. Але я думаю, що також громадянське суспільство, науковці, конференції, більше спільних публікацій, більше асоціацій на рівні аналітичних центрів – усе це спрацює”, – підкреслила експертка.
За її словами, сентименти до Росії зберігаються хіба що серед старого покоління індійських еліт. Нове ж має більш прагматичні погляди.
“Я б сказала, що Україна має дотримуватися стратегії, яка називається “Росія плюс один”. Це означає, що, гаразд, у вас є свої зв’язки з Росією. Але ви також повинні бути відкритими для розвитку зв’язків з Україною та світом загалом і, можливо, стабілізувати східноєвропейський театр безпеки, будучи країною, яка прагне до миру”, – резюмувала Рао.
Африка: продовольство та безпека
Понад 50 країн Африки мають вкрай різну історичну долю. Частина з них мирно отримала незалежність, частина здобувала її у визвольних війнах з європейськими метрополіями. Хтось зміг побудувати працюючу економіку та стабільну політичну систему, хтось навпаки поринув у численні і нескінченні внутрішні конфлікти.
Про Україну в Африці згадували переважно в контексті постачань продовольства та навчання африканських студентів, і то на рівні експертів. Серед широкого загалу про Україну знали, що вона “існує” – так само як і інші країни у Центрально-Східній Європі, сказав РБК-Україна старший цифровий репортер газети “Star” з Кенії Браян Орута.
Та після повномасштабного вторгнення Росії населенню Африки довелось пояснювати, чому зненацька ціни на продукти підскочили, і яким чином це пов’язано із блокадою українських портів, яку здійснювала Росія. Власне, через цю призму “прагматизму” Україна досі сприймається в Африці.
Прагматичний підхід африканських країн проявився у червні 2023 року, коли Україну зі спільним візитом відвідали президенти ПАР, Замбії, Сенегалу, Коморських островів, Уганди, Єгипту та Республіки Конго. Африканські лідери тоді висунули свій варіант мирного плану, який передбачав заморозку бойових дій, що на їх думку, мало б вирішити, зокрема, проблеми із постачанням українського продовольства. Україна подібний підхід очікувано відкинула.
Володимир Зеленський та лідери країн Африки під час візиту до Києва (фото: Віталій Носач РБК-Україна)
Та у листопаді 2022 року Володимир Зеленський започаткував ініціативу “Grain from Ukraine”. Вона передбачає прямі закупівлі українського зерна та транспортування його до країн, яким загрожує голод. Закупівлі відбуваються за кошти розвинутих держав. В рамках ініціативи 12 країн Африки та Азії вже отримали понад 280 тисяч тонн сільськогосподарської продукції.
Коли мова йде про політичні оцінки російської агресії, то знов-таки, ситуація в кожній країні різна. Подекуди Росія зі своєю пропагандою змогла нав’язати наративи про “вороже НАТО”, та нібито “захист своїх інтересів в Україні”. В Африці Кремль вкладається в медіа, гуманітарні проекти, і зрештою працює з політичними елітами, використовуючи давні радянські сентименти.
“Вони (росіяни – ред.) намагаються працювати з інфлюенсерами, з відомими людьми, знаменитостями, щоб просувати свій порядок денний. Вони також пропонують безкоштовні уроки російської мови. Тобто, вони просто роблять оголошення у соціальних мережах, і ви можете приєднатися до вже оплаченого класу”, – розповів виданню Орута.
Складова освіти, за його словами, особливо важлива. Для багатьох в Африці диплом є одним з небагатьох засобів досягти успіху в житті. Для цього існують численні стипендії та гранти.
“Найуспішніший меседж російської пропаганди, який поширюється в Африці – Росія виграє цю війну. Нікого не переконаєш (у протилежному – ред.). У мене є друзі, які кажуть мені, що Україна повинна просто сприйняти це. Україна повинна дати Росії те, що вона хоче, щоб закінчити цю війну. Інакше Україна буде знищена”, – сказав Орута.
Крім того, потужним інструментом впливу Росії залишаються колишні вагнерівці, які змогли закріпитися в низці країн Західної Африки та допомагають місцевим режимам триматися при владі.
Аби протидіяти російським впливам, Україна має куди менше ресурсів. Але і тут є позитивна динаміка. У грудні минулого року в України вперше з’явилася стратегія комунікації з країнами Африки. З 2022 року на континенті започаткована робота 7 нових посольств. Загалом їх кількість сягне 20. Однак за інформацією РБК-Україна, існують проблеми із кадрами для посольств, адже Африка не є “найпрестижнішим” напрямком.
Десь полегшує, а десь ускладнює роботу те, що багато країн регіону орієнтуються на позицію своїх головних економічних чи політичних партнерів – Китаю, США, Євросоюзу чи навіть Великої Британії.
Це проявилося, зокрема, під час підготовки Глобального саміту миру 15-16 червня цього року. Китай відмовився брати участь у ньому, після чого від поїздки також відмовились низка африканських та азійських країн. Володимир Зеленський тоді навіть звинуватив Китай у спробі зірвати саміт.
З іншого боку, на саміт вдалося залучити частину країн завдяки посередництву США та ЄС. І в подальшому вплив третіх країн на позицію Африки щодо України буде відігравати не останню роль.
Бразилія: спільні проблеми та їх вирішення
Латинська Америка з-поміж інших регіонів Глобального Півдня, здавалося б, має найменше зацікавленості щодо подій в Україні. І загалом головна проблема України у стосунках з країнами регіону – саме у їх віддаленості. Там існує свій окремий порядок денний, далекий від українського чи європейського. Але навіть в таких умовах Україна заручилася підтримкою двох лідерів регіону – Чилі та Аргентини.
Разом з тим, офіційна позиція найпотужнішої держави на континенті – Бразилії, залишається суперечливою. Президент країни Луїс Інасіо Лула де Сілва засудив російську агресію. Разом з тим, Бразилія долучилася до китайського мирного плану, який фактично передбачає капітуляцію України. План складається із шести пунктів. Він передбачає негайне припинення бойових дій, “деескалацію” ситуації та початок мирних переговорів між Києвом і Москвою, не вимагаючи від Росії виведення своїх військ з окупованих українських територій.
“Ми можемо знайти громадянські групи, які є дуже проукраїнськими та готові виявляти солідарність з українським народом і вони, звичайно, підтримують те, що робить Україна у війні. Але в той же час на урядовому рівні у нас є група, яку іноді описують як проросійську”, – сказала РБК-Україна глобальна експертка Wilson Center і аналітикиня CNN Brazil з Бразилії Фернанда Маньйотта.
За її словами, політичні еліти Бразилії не обов’язково підтримують Росію конкретно у війні проти України. Їх підтримка пов’язана з тим, що Бразилія має міцні стратегічні зв’язки із РФ, зокрема, через БРІКС.
Володимир Зеленський та Луїс Інасіо Лула де Сілва (фото: x.com/ZelenskyyUa/)
Водночас нинішнє керівництво країни в обличчі президента Лули де Сілва підтримує ідею автономії у зовнішній політиці. Вона полягає в тому, щоб не покладатися на якусь конкретну країну чи партнера. На це також накладаються антизахідні настрої, традиційно поширені в багатьох країнах Латинської Америки.
“Багато бразильців, у тому числі в уряді, переконані, що Росія піднімає голос проти США, проти інших країн, які в минулому також становили загрозу для латиноамериканців”, – сказала Маньйотта..
Це також одна з причин, чому українські меседжі про те, що Росія хоче перетворити Україну у колонію, не сприймаються на Глобальному Півдні.
“Нинішня риторика, зосереджена на колоніалізмі, здається, не дає бажаних результатів. Коли Україна справедливо засуджує російський колоніалізм, водночас висловлюючи своє законне бажання приєднатися до НАТО та ЄС, інституцій, які багато хто на Глобальному Півдні часто вважає відповідальними за спричинення деякого безладу у світі, – вона посилає меседжі, які іноді бувають суперечливими,” – зазначив виданню міжнародний політичний аналітик і письменник, політичний коментатор CNN Portugal Урія Фанчеллі..
За словами Маньйотти, в Бразилії Росія не сприймається як загроза, хоча і має союзницькі відносини з країною, яка сприймається як джерело нестабільності на континенті.
“Венесуела є дуже чутливою темою для Бразилії. Якщо ви хочете мобілізувати людей у Бразилії, правих чи лівих, ви просто говорите про Венесуелу. Зараз у Венесуели найважливіші партнери – це Росія та Китай, якщо ви хочете звернутися до бразильської аудиторії через емоцію страху, не кажіть, що Росія прийде вас захопити, – зазначила Маньйотта, – але якщо ви скажете що, можливо, російська присутність може принести в регіон певну загрозу через проксі-Венесуелу, це може спрацювати”.
Така позиція проявилася під час саміту G20, який проходив у Ріо-де-Женейро 18-19 листопада. Бразилія взагалі намагалася “винести за дужки” український порядок денний. На саміті європейські країни наполягали на жорстких оцінках російської агресії, однак Бразилія та низка інших країн Глобального Півдня пропонували м’якші визначення. Зрештою, підсумкова декларація закликала до “всеосяжного, справедливого та міцного миру” в Україні. При цьому, як і на попередній зустрічі, лідери 20 найбільших країн світу прямо не засудили російське вторгнення.
Як один зі способів змінити позицію Бразилії експерт Фанчеллі порадив сконцентруватися на майбутньому та спільних проблемах соціально-економічного характеру в Україні та Бразилії.
“Якщо вам потрібен підхід, який працюватиме краще, можливо, ви подумайте про те, щоб знайти спільну мову. Що може зробити майбутнє кращим, а не дивитися на минуле. Бразилія, наприклад, вважає, що слід реформувати Раду Безпеки ООН та включити до неї країни Латинської Америки. То чому б не працювати разом, можливо, використовувати це як спільну основу”, – сказав виданню експерт.
***
Попри регіональну специфіку, виклики для України у відносинах із Глобальним Півднем чимось подібні. У сприйнятті тамтешніх країн Росія не завжди має негативний імідж. Радше навпаки, що пов’язано із радянським спадком. Під час Холодної війни СРСР активно допомагав Глобальному Півдню там, де це шкодило країнам Заходу. В СРСР навчалася частина нині правлячих еліт. І сьогодні Росія апелює до цього спадку, додатково вкладається у пропаганду та нав’язує свої наративи про боротьбу проти “домінування США”. Не варто виключати фактор і прямої корумпованості місцевих еліт, лідерів думок, медіа тощо з боку Москви.
Все це тільки підкреслює складність завдань, які стоять перед українськими дипломатами. Україна зі свого боку може задіяти куди менше ресурсів, аби цьому протистояти. Тим не менш, стратегія “говорити правду” про причини російської агресії, а особливо розмова про конкретні прагматичні інтереси потроху дає свої плоди. Особливо в координації із європейськими та американськими партнерами України.
Зрештою, Україну та Глобальний Південь зближують і спільні проблеми, пов’язані з розвитком світу у майбутньому: від змін клімату та глобальної економічної нерівності до глобальної безпеки, коли жодна з країн не зможе просто так без наслідків нападати на іншу. Однак усвідомлення всіх цих проблем у країнах Глобального Півдня тільки починається, а інерція позитивного ставлення до Росії занадто сильна.
При написанні матеріалу використовувались коментарі наукової співробітниці Центру Європи та Євразії Інституту оборонних досліджень та аналітики з Індії Свасті Рао, старшого цифрового репортера газети “Star” з Кенії Браяна Орути, глобальної експертки Wilson Center і аналітикині CNN Brazil з Бразилії Фернанди Маньйотти, міжнародного політичного аналітика і письменника, політичного коментатора CNN Portugal Урії Фанчеллі.
.
