Уродженка Одеси, молода жінка з дитинства мандрувала військовими гарнізонами, адже її батько Микола Галкін, присягнувши на вірність Україні у 1991 році, служив старшим прапорщиком. Та й її дідусь із Запоріжжя, Микола Антонович, змалку муштрував свою старшу й улюблену онуку, привчаючи її до суворої дисципліни та порядку. Сьогодні той вишкіл їй дуже згодився.
В юності доля привела Олену разом з матір’ю на Одещину, в село Козачий Яр. Після школи дівчина вивчилась у Подільському медучилищі на медичну сестру. Щоправда, за фахом їй так і не довелося працювати, хоча на прохання сільських бабусь допомагала їм здолати недугу. На прожиття заробляла бухгалтерською справою. Напередодні відправки в зону бойових дій Олена з дітьми переїхала у Троїцьке Любашівської громади. На господарстві залишила чоловіка.
— Думаю, я більше за свого Олега пристосована до війни. Тому вирішила стати на захист Батьківщини бойовим медиком. Одразу після вступу до війська нас, новобранців, скерували до Навчального центру тактичної медицини. Чотири тижні ми вчилися надавати домедичну допомогу пораненим та хворим бійцям та пройшли військовий вишкіл, — розповіла Олена. — Потрапивши у рідний підрозділ, який воює на Херсонському напрямку, я спершу служила санінструктором. Тепер виконую в роті обов’язки старшого бойового медика. До моїх обов’язків входить перевірка боєздатності бійців, їхнього фізичного стану, а також інструктаж, як діяти під час обстрілу чи безпосередньо в бою, як евакуювати постраждалого, зупинити кровотечу, накласти пов’язку тощо.
Міцна духом та вірою в перемогу над окупантами, бойовий медик Олена Галкіна схвильовано повідала про сімейну трагедію: коли росіяни окупували Маріуполь, там мешкав її батько. Одного дня рашистський танк переїхав автівку разом з чоловіком. Мабуть, вороги помстилися колишньому військовому за те, що той служив в українській армії.
Днями жінка збирається у короткострокову відпустку — відвідати рідних та близьких. У квітні її відправляють на навчання в Англію. Під час п’ятитижневого курсу українських медиків навчатимуть надання медичної допомоги під вогнем, контролю великої крововтрати та наданню невідкладної допомоги на дошпитальному етапі тощо.
Після навчання — знову на поле бою, виборювати Перемогу!
