Пам’ять про штаб‑сержанта Віталія Терзі з Болграда (Одеська область)

У серпні 2025 року під час виконання бойового завдання загинув військовослужбовець Віталій Терзі, який народився та довгий час мешкав у Болграді Одеської області. Штаб‑сержант 122‑ї окремої бригади територіальної оборони брав участь у найгарячіших операціях на фронті й за життя врятував понад 50 людей. Його син Євгеній розповів історію про мужність, братерство й безмежну відданість ближнім та державі. Про це повідомило регіональне управління Сил територіальної оборони “Південь”.

“Мій батько ніколи не міг лишатися осторонь, коли треба було рятувати побратимів — для нього це був вибір і справа всього життя”, — говорить Євгеній Терзі, який також служив у лавах ЗСУ.

До початку повномасштабної війни Віталій був універсальним майстром.

“Він вмів працювати з деревом і металом, ремонтувати й будувати. У його руках техніка оживала — все починало працювати знову. Він дуже любив мене й часто робив сюрпризи. Коли я підріс, тато привіз у ящиках кросовий мотоцикл на 250 см³ і квадроцикл на 150 см³ — ми разом їх збирали, це були наші чоловічі уроки. Також він обожнював риболовлю. На його останній день народження я подарував йому сигналізатори клювання, але, на жаль, він ними вже не скористався”, — згадує син.

Віталій виховував сина відповідальним і самостійним: коли розпочалося повномасштабне вторгнення, Євгеній евакуював рідних і вже 5 березня став на захист країни у ЗСУ.

“Повістка батькові прийшла через рік — у лютому 2023 року. Його батальйон 122‑ї окремої бригади територіальної оборони сформували в Болграді — місті, де він жив. Він воював на Донбасі, у зруйнованих населених пунктах, зокрема в Бахмуті. Часто знаходив виснажених тварин і врятовував їх. Коли Бахмут опинився на межі оточення, Віталій продовжував долати так звану “дорогу смерті” — Часів Яр — Хромове — Бахмут, доставляючи боєприпаси та людей. Якось повертаючись звідти, він зустрів бійців із розірваним міною «пелюсткою» колесом. Над дорогою вже кружляли ворожі безпілотники, але він зупинився й допоміг — і, ймовірно, врятував життя трьом солдатам”, — розповідає Євген.

Остання розмова між сином і батьком відбулася 5 серпня 2025 року. Віталій сказав, що ситуація надзвичайно складна, але все одно вирушив виконувати завдання: були вкрай потрібні помпові рушниці та провізія.

8 серпня 2025 року, після чергової ротації особового складу в населеному пункті Новоданилівка Запорізької області, автомобіль штаб‑сержанта зазнав атаки ворожих FPV‑дронів. Внаслідок влучання Віталій Терзі загинув.

“Тато завжди вважав війну своїм обов’язком. Він був на своєму місці, віддавався справі й щиро вірив у перемогу. Я дуже пишаюся ним. Він зробив усе, щоб захистити свободу нашої рідної України. Його життя — це приклад мужності, братерства й безмежної любові до людей і держави”, — підсумовує син полеглого Героя.

Поховали військовослужбовця 16 серпня у селищі Катлабуг Ізмаїльського району Одеської області.

Вічна пам’ять захиснику України.