Ключові моменти:
- В Одеському регіоні бережуть давню різдвяну традицію — виготовлення дідуха як символа пам’яті предків, родинного благополуччя та єдності.
- Місцева майстриня сама вирощує зернові та збирає рослини: підготовка матеріалів для дідуха починається ще влітку.
- Процес створення дідуха довгий і складний, наповнений символікою, яка пов’язує минуле, сьогодення і майбутнє.
- Через майстер-класи та сімейні традиції оберіг передається наступним поколінням і спонукає родини святкувати Різдво за звичаями предків.
Ділянка в полі — місце для натхнення
Пані Валентина відкрила для себе мистецтво виготовлення дідухів після відвідин у гостях у жительки села Борсуки, Марії Тисячної, куди люди приходили, щоб співати колядки й щедрівки. Саме там вона вперше почула про цей оберіг від людини, яка добре знає давні звичаї.
— Після цього я вже не могла відійти від ідеї створити свій дідух. Почала вивчати процес, — розповідає пані Валентина. — У нас є власне поле, де чоловік, потураючи моїм забаганкам, виділив частину під пшеницю, льон і ячмінь саме для моїх творчих задумів.
Окрім зернових, жінка заготовляє трави й квіти, вирощує сухоцвіти, аби мати якісний матеріал для оздоблення своїх робіт.
Дідух — більше, ніж прикраса
Над створенням дідуха працюють задовго до свят — процес починається ще влітку і триває кілька етапів.
— Я часто збираю пшеницю недозрілою — так вона краще зберігається і менше сиплеться зерно. Потім зв’язую стебла й різнотрав’я в пучечки та підвішую під стріхою або на горищі для сушіння, — пояснює Валентина Дмитрівна. — Далі все це перетворюється на оздоблення: плету косички, віночки, роблю китички, янголят, сніжинки, павуків… На це йде багато часу, але кінцевий результат завжди радує.
Пані Валентина каже, що сама підготовка до виготовлення дідуха надихає. Вона відчуває зв’язок із землею: коли сієш із молитвою, чекаєш врожаю, а потім заносиш останній сніп у хату й ставиш на почесне місце. Дідух не просто декор — у ньому збережено народну мудрість поколінь.
Усі дідухи Валентини міцно стоять на трьох опорах.
— Ноги символізують наших пращурів і минуле, основа — це ми сьогодні, а колосся зверху — це діти й наше майбутнє, — пояснює майстриня. Зверху вона традиційно ставить янгола як оберег роду та святкування Різдва.
Дорогі серцю сімейні обереги
Стара ялинка, що перейшла у спадок, щороку знімається з горища і займає своє почесне місце у кімнаті родини. Кілька років тому до сімейних скарбів додався дідух, який Валентина виготовляла разом із мамою (яка вже померла). Ця робота для неї має особливу емоційну цінність.
Напередодні Різдва пані Валентина провела майстер-клас з виготовлення дідуха у Борсуках.
— Мрію, щоб якнайбільше українських сімей відзначали Різдво за давніми традиціями — зі Снопом, який ми перетворюємо на мистецький витвір, на Дідуха, — ділиться Валентина. — Щоб на столі були українські вареники і узвар, і обов’язково — вся родина разом за святковим столом.