7 жовтня Український інститут національної пам’яті опублікував рішення щодо ряду діячів російської імперії, чиї імена досі присутні в українській топоніміці, а також у вигляді пам’ятників та пам’ятних знаків. Серед цих постатей є й ті, що пов’язані з історією Одеси.
Дехто з них, за висновками експертів, є символами імперської політики, тоді як інші можуть бути виключеннями. Одним із спірних прикладів став пам’ятник Михайлу Воронцову. Ведучи дискусію на “Українському радіо. Одеса”, зважували різні позиції “за” та “проти”.
Що передбачає закон щодо імперської символіки
Інститут національної пам’яті діє відповідно до Закону України “Про засади державної політики національної пам’яті українського народу”.
Згідно із зазначеним законом, символікою російської імперської політики є пам’ятники, вулиці і назви, увічнені на честь осіб, що займали керівні посади в органах влади, управління або збройних формуваннях Російської імперії, а також тих, чиї дії підтримували імперську політику.
Винятком є особи, чия діяльність сприяла розвитку політичних, економічних або культурних прав українського народу і української державності.
Позиція УІНП: демонтаж законом обґрунтовано
Серед відомих діячів російської імперії, які підпадають під рішення про демонтаж пам’ятників або перейменування вулиць, можна виділити Олександра Пушкіна, Михайла Глінку, Олександра Грибоєдова, а також військових діячів Михайла Воронцова та Івана Сабанєєва.
У зв’язку з цим бюсти Пушкіна, Глінки та Грибоєдова на фасаді Одеського оперного театру мають бути усунуті з публічного простору.
Хто входить до винятків
Серед виняткових осіб, встановлених Українським інститутом національної пам’яті, можна згадати письменника Миколу Гоголя, художника Михайла Врубеля, науковців Іллю Мечникова та Костянтина Ушинського, а також діячів, які розбудовували Одесу, таких як Осип Дерібас, Дюк де Рішельє, Ланжерон і Григорій Маразлі.
Їхня діяльність, на думку Інституту, не підтримувала імперську політику, а навпаки сприяла розвитку економіки, науки та культури українського народу.
Постать Воронцова: аргументи “за” і “проти”
Причини, чому Михайло Воронцов не потрапив до списку винятків, пояснив експерт з деколонізації Українського інституту національної пам’яті Богдан Короленко.
“Це відомий державний, військовий діяч російської імперії, генерал-фельдмаршал, який займав посаду в збройному формуванні та брав участь у реалізації російської імперської політики. На пам’ятник, наскільки мені відомо, видано наказ Міністерства культури та стратегічних комунікацій щодо вилучення його з державного реєстру (постановою Кабміну від 10.11.2023 – ред.). Таким чином, орган місцевого самоврядування повинен реалізувати закон щодо демонтажу цього пам’ятника. Якщо у місті є вулиця Воронцова, вона також підлягає перейменуванню”, — зазначив Короленко.
Щодо архітектурного комплексу, відомого як “палац Воронцова”, експерт уточнив:
“Палацу Воронцова як такого немає. У паспорті пам’ятки, відповідно до змін, внесених Міністерством культури та стратегічних комунікацій, зазначено просто “палац”.
Імперська символіка як інструмент культурного домінування
Короленко зазначає, що пам’ятники та назви вулиць — це не лише питання історії, а й інструмент культурного впливу, що десятиліттями формував уявлення про “вищість” однієї культури над іншими.
“Подібна політика існувала як у російської імперії, так і в радянській владі — нав’язування вищості російської культури та відповідних культурних діячів над іншими: над українцями, греками, євреями та іншими етнічними групами, які складають український народ”, — підкреслив він.
Читати ще
“Пушкін — маркер окупації, а не поет”: інтерв’ю про війну та деколонізацію з Вахтангом Кіпіані
Позиція історика Тараса Гончарука: Воронцов — будівничий Одеси
Іншу точку зору стосовно постаті Воронцова висловив історик Тарас Гончарук, учасник робочої групи з питань деколонізації при Одеській обласній військовій адміністрації.
“Воронцов зробив для півдня України не менше, а, можливо, навіть більше, ніж Рішельє або Дерібас. Він добивався в Петербурзі дозволів і фінансування на будівництво Приморського бульвару, старої Біржі, Бульварних чи Гігантських сходів, інших будинків. Його постійно звинувачували в тому, що він занадто захищає інтереси регіону”, — каже історик.
За словами Гончарука, Воронцов сприяв розвитку торгівлі, організації залізничного сполучення, заснував порт у Бердянську та почав розробку вугільних родовищ на Донбасі. Він також зробив чимало для Криму та Катеринослава, теперішнього Дніпра, підтримуючи видання перших українських книг у Миколаєві та Одесі, і був президентом Товариства історії та старожитностей, яке досліджувало минуле Запорозького козацтва.
Рік тому робоча група рекомендувала оновити табличку на пам’ятнику, прибравши титул “світлішого князя” і залишивши напис “будівничому Одеси Михайлу Воронцову”.
Оскільки пам’ятник Воронцову вже вилучено з державного реєстру нерухомих пам’яток, подальше рішення про демонтаж або збереження його з оновленою табличкою має ухвалити Одеська міська рада.
Читати ще
Памʼятники Пушкіну, Висоцькому та Бабелю в Одесі демонтують, але коли: виконком прийняв рішення
