Врожаї Одещини 2026 — виклики виснаженого ґрунту та зледеніння

Цієї осені посівна кампанія в Одеській області проходила в надзвичайно складних умовах. Протягом більш ніж трьох тижнів у регіоні фактично не було дощів, ґрунт висихав, і фермери чекали на вологу, щоб розпочати сівбу. Декілька господарств ризикнули висівати зернові до опадів, проте більші площі були засіяні лише після вересневих дощів, з помітним запізненням. Це безпосередньо вплинуло на розвиток рослин і їхню підготовку до зимівлі.

Про нинішній стан озимих після морозів кореспонденти поспілкувалися з головним науковим співробітником Одеського селекційно-генетичного інституту НЦНС, Миколою Литвиненком.

Озимі посіви на Одещині

Через погодні аномалії строки сівби значно зсунулися, що стало однією з ключових загроз для майбутнього врожаю. Озимі культури потребують часу для формування кореневої системи та проходження загартування. Без цього рослини заходять у зиму ослабленими, і навіть помірні морози можуть завдати їм критичної шкоди.

“Основна маса посівів була проведена вже після вересневих опадів. Вони розтяглися, і строки сівби переважно припали на середину або кінець жовтня. Для озимої пшениці — це пізні строки”, — пояснює головний науковий співробітник Одеського селекційно-генетичного інституту НЦНС, Микола Литвиненко.

Через таке зміщення строків наслідки виявилися різними: посіви, виконані до дощів, встигли розвинути кілька стебел і увійти в зиму в кращому фізіологічному стані. Ті ж, що зійшли пізніше, не мали достатнього часу на ріст — вони залишилися слабшими, з менш розвиненою кореневою системою і більш уразливі до морозів. Особливо критично натепер виглядають саме ці площі. Додатково проблему погіршила мала кількість сонячних днів, що негативно позначилося на біохімічних процесах у рослинах; це підтвердили лабораторні дослідження.

“Переважно була похмура погода — це дуже погано впливає на накопичення цукрів у вузлі кущення. Наші аналізи показали: у розкущених рослин — 24–26% цукрів, а у нерозкущених — лише 16–18%”, — зазначає Литвиненко.

Від рівня вмісту цукрів у рослині залежить її морозостійкість: чим їх більше — тим краще культура переносить холод. У добре розвинених посівів вузол кущення витримує значно нижчі температури, тоді як слабкі сходи гинуть швидше. Тому в одну й ту саму ніч мороз може по-різному вплинути на сусідні поля, і саме так з’являються перші сигнали про можливі втрати.

Вирощення культур на півдні

На Одещині цього сезону посіяно приблизно 500 тисяч гектарів озимої пшениці та 80–90 тисяч гектарів озимого ячменю. Загалом пшениця показує вищу стійкість до холоду, особливо сорти, виведені Одеським інститутом — вони адаптовані до кліматичних ризиків півдня України. Однак навіть найстійкіші сорти втрачають переваги, якщо восени не було належного розвитку посівів.

“При хорошому загартуванні озима м’яка пшениця витримує до -15…-16 °C протягом тижня і довше. А ячмінь значно менш морозостійкий”, — каже фахівець.

Особливе занепокоєння викликає озимий ячмінь: через пізні строки сівби й слабкий розвиток частина посівів могла не витримати морозів, що загрожує як частковими, так і повними втратами. Весною стане видно, які площі можна відновити, а які доведеться пересівати.

“Якщо пшениця не розкущена, на квадратному метрі має залишатися не менше 350–400 живих рослин. Якщо менше — виробнику доведеться приймати рішення щодо подальшої долі таких посівів”, — додає Микола Литвиненко.

Фахівці радять не робити остаточних висновків до початку весняної вегетації — саме тоді чітко видно, які площі вийшли із зими, а які не змогли вижити. Уже зараз можна сказати, що цьогорічна посівна і метеоумови зробили сезон одним із найбільш ризикованих для аграріїв регіону за останні роки.

Стан землі перед посівами

Окрема, але важлива проблема — запас вологи в ґрунті після зими. Хоч наприкінці жовтня випали інтенсивні опади, вони не забезпечили достатнє промочування глибших шарів ґрунту. Дощі і сніг більше зволожили верхній горизонт, а глибші шари залишилися слабко забезпеченими вологою. Саме ці глибокі запаси визначатимуть, чи вистачить рослинам ресурсів для формування врожаю влітку. За словами науковців, ситуація залишається напруженою і багато в чому залежатиме від весняно-літніх опадів.

“Наприкінці жовтня були досить інтенсивні опади, що дозволило посіяти озимі й отримати сходи. Але ті дощі й сніг, які випадали пізніше, не забезпечили високих запасів вологи в ґрунті. Нормальний для нашої зони показник — понад 120 мм у метровому шарі, а краще — 140–160 мм. Нині маємо максимум близько 110 мм”, — пояснює фахівець.

Цієї вологи достатньо для початкових сходів, але замало для повноцінного формування врожаю. Верхній шар зволожений на глибині до 50–60 см, і цього вистачить для висіву ярих культур, проте більшість рослин має коріння глибше. Якщо вологи в нижчих шарах немає — врожайність знизиться. Отже, ключове питання зараз — чи дадуть весна і літо достатню кількість опадів.

“Для отримання сходів при посіві ярів цієї вологи вистачить. Але щоб сформувати врожай за рахунок запасів у глибших шарах — цього не вистачає”, — наголошує науковець.

Через привабливість вирощування соняшника його зараз сіють частіше, ніж рекомендують науковці. Це виснажує землю, порушує сівозміни та позбавляє озимі культури якісних попередників. Як результат — родючість ґрунтів знижується, а врожайність поступово падає. Це вже не лише аграрна, а й стратегічна проблема.

“Великі площі відводяться під соняшник — інколи 40–50%. Натомість наукові рекомендації радять 10–15%, максимум 30% у північних регіонах, а для півдня — 20–25%. Насправді сіють значно більше”, — зауважує Литвиненко.

Науковець підкреслює, що така практика вже дає негативні наслідки: урожайність соняшнику падає, економічна ефективність зменшується, а ґрунт втрачає здатність забезпечувати стабільне зернове виробництво. Крім того, знижується частка полів, які можуть бути хорошими попередниками для озимих культур, що безпосередньо впливає на продовольчу безпеку регіону.

Вартість добрив

Ще одна серйозна проблема — забезпеченість мінеральними добривами. Через війну та енергетичну кризу вітчизняна промисловість майже не виробляє їх у повному обсязі, тому добрива імпортуються, а їхні ціни зростають. Це змушує фермерів економити, іноді ціною майбутнього врожаю. Науковці наголошують: важливе не лише кількість внесених добрив, а й строки їхнього внесення — помилка в термінах зводить ефект на нуль.

“Азотні добрива подорожчали ще на 10–12%. Але важливо купувати їх не тоді, коли плануєш вносити завтра, а заздалегідь”, — говорить Литвиненко.

Дослідження інституту показують: найбільш ефективне внесення добрив — у ранні строки, ще до повного висихання ґрунту; це підвищує врожайність майже на 20%. Проте в реальній практиці багато господарств чекають весни, коли поле підсохне, і в результаті поживні речовини не надходять до коренів в оптимальний момент, що знижує ефективність підживлення.

Раніше повідомляли, що переробники й експортери в Україні дедалі частіше звертають увагу на ріпак — через це ціни на нього почали поступово зростати. Також із початком лютого помічається активна динаміка цін на українському ринку пшениці: зростає вартість, зокрема, фуражної пшениці.