У новому відео на нашому Youtube-каналі експерт з Одеси Олександр Отдельнов проведе вас мальовничою Малою Арнаутською вулицею. Ця вулиця, як і багато інших в Одесі, приховує безліч захоплюючих історій та фактів, які вона дбайливо охороняє.
Фраза Великого комбінатора про те, що всі контрабандисти працюють саме тут, вже майже сто років робить цю вулицю унікальною, надаючи їй неповторного шарму та таємничості.
У цьому відео ви дізнаєтеся:
- Чому одна вулиця називається Великою, а інша — Малою?
- Хто ж такі арнаути?
- Яка роль цегли у рецепті контрабандної кави?
- Де в Одесі можна було придбати Лівайс?
Чому Мала та хто такі арнаути?
Вулиця з’явилася на карті Одеси в 1831 році на місці арнаутського хутора. Арнаути — це етнічні албанці-християни, які відмовилися приймати іслам під час турецької експансії на Балкани і пізніше переселилися до Північного Причорномор’я. Паралельно з нею знаходиться Велика Арнаутська. Існує безліч легенд, чому одна вулиця носить назву Велика, а інша — Мала, незважаючи на те, що їхні розміри ідентичні.
Відповідь проста: спочатку Велика Арнаутська була значно довшою. Коли межа порто-франко розділила її на дві частини, нижня почала називатися Розумовською, а верхня зберегла свою первісну назву.
Столиця контрафакту
Мала Арнаутська мала стратегічне розташування: вона знаходилася на однаковій відстані від Старого базару, де покупці могли оцінити якість товару, і від Привозу, де селяни із грошима мали уявлення про закордонні новинки, але часто не знали, як їх оцінити. Саме на цих селян було спрямоване масове виробництво підробок.
Тут підробляли все — від шоколаду та шампанського до ліків. Найбільш прибутковим було виробництво фальшивого чаю та кави. Чайну заварку і кавову гущу купували у трактирах, сушили та «покращували». Для надання кольору чаю додавали цибулиння, для посилення смаку — перець, а для аромату — дешеві парфуми. У каву для додаткової ваги підмішували цикорій, перець і шматочки червоної цегли.
Найбільшою аферою стали кишенькові годинники. Інтелігентний юнак, видаючи себе за пограбованого студента, продавав за половину ціни «французький» годинник, який дивом уцілів. На вигляд годинник був привабливим і навіть справно цокав, проте після закінчення заводської частини він зупинявся назавжди, оскільки більшість деталей виготовлялися з дерева.
Радянська епоха: фарцовка і «кантери»
Під час радянських часів центр фарцовки розташовувався в готелі «Чорне море» (раніше «Інтурист»). Тут скуповували в іноземців дефіцитні товари — джинси, косметику, цигарки — та перепродавали їх за астрономічними цінами. Коли середня зарплата складала 120-140 рублів, джинси «Levi’s» коштували 200, а набір косметики міг обійтися у 500 рублів.
Неподалік, на тій же вулиці, Яків Кантер заснував маленький завод. Хоча в Одесі була приблизно дві десятки фабрик, що виробляли ваги, саме його ім’я стало загальною назвою для пружинних портативних ваг. Будь-яка поважна господиня брала свій маленький «кантер» на Привоз, щоб перевірити вагу куплених товарів.
Відомі мешканці та дух вулиці
На Малій Арнаутській народилися і жили багато видатних особистостей. Тут з’явився на світ Зеев Жаботинський, видатний єврейський письменник. У будинку №40 проживав Осип Шор, що став прототипом Остапа Бендера.
На початку вулиці збереглися одноповерхові будинки типової забудови першої половини XIX століття, схили дахів яких спрямовані у двір для збору дощової води в цистерни. І хоч час та прогрес невгамовні, у цих затишних двориках незмінним залишається головне — їхні мешканці, носії непохитного одеського духу, сповненого гумору, кмітливості та гостинності.
