Сирота та медаліст
Скліфосовський не лише навчався в одеській гімназії №2, але й, ставши відомим лікарем, працював завідувачем відділення хірургії в міській лікарні. В Одесі здобув репутацію талановитого хірурга, активно публікувався в наукових журналах. Але все по порядку…
Микола Васильович Скліфосовський народився 6 квітня 1836 року на хуторі поблизу міста Дубоссари Тираспольського повіту в багатодітній родині дрібнопомісного дворянина. Він був 9-ю дитиною в родині з 12 дітей. Після смерті дружини Василь Скліфосовський під час епідемії холери в Дубоссарах був змушений віддати молодших дітей до одеського притулку, а незабаром і сам захворів і помер. Середню освіту Микола отримав в одеській гімназії №2, закінчив її з медаллю в 1854 році. Під час навчання заробляв приватними уроками. Можливо, долі батьків і підказали йому майбутню професію.
Стаття по темі: Перейменування в Одесі: дві вулиці назвали на честь «кривавих» лікарів
Повернувся з Москви в Одесу
Поступив у 1855 році на медичний факультет Московського університету. Жив на стипендію від Одеського наказу громадського піклування. Був одним з кращих студентів, активно цікавився хірургією. Закінчив університет з відзнакою, повернувся в Одесу, працював у хірургії міської лікарні.
Через кілька років йому запропонували посаду головного лікаря, але він відмовився, надаючи перевагу практичній роботі. Вчений ступінь доктора медицини отримав у Харківському університеті в 1863 році. Наступного року був відправлений за кордон, два роки працював у Німеччині, Франції, Англії та Шотландії.
Повернувся в Одесу, став завідувачем відділення хірургії в міській лікарні. В Одесі здобув репутацію хірурга «від Бога», часто публікувався в професійних журналах. Випустив цілу серію праць, і в результаті на початку 1870 року за рекомендацією самого Пирогова був запрошений на кафедру хірургії в Київський університет.
Скліфосовський на війні
Скліфосовський брав участь у кількох війнах: австро-прусській війні (1866-1868) у складі прусської армії як полковий лікар під час закордонного відрядження, франко-прусській війні (1870-1871) – хірург у госпіталях, сербсько-чорногорсько-турецькій війні (1876) та російсько-турецькій війні (1877-1878) військово-польовим хірургом, хірургом-консультантом госпіталів, провідним хірургом армії.
Практичний досвід (через його руки пройшло понад 10 тисяч поранених), накопичений у цих війнах, дозволив Скліфосовському значно вдосконалити способи та методи хірургічного лікування вогнепальних поранень та переломів. Він став знаковим військово-польовим хірургом своєї епохи.
Читайте також: Народився в тюрмі, але став великим чоловіком: історія Олександра Богомольця, на честь якого назвали вулицю в Одесі
Євангеліст стерильності
Скліфосовський за європейським досвідом запровадив антисептику: зобов’язав лікарів та всіх учасників операцій носити чисті халати, ретельно мити та дезінфікувати руки, стерилізувати операційні приміщення та медичні інструменти.
Це мінімізувало ускладнення після операцій та зараження крові, поширені в той час. До цього стерильність у Росії вважалася непотрібною і навіть шкідливою. Від практики він не відступав: у 1879 році Скліфосовський вперше в країні успішно (з благополучним результатом) прооперував хворого на рак стравоходу.
Лікар від Бога
Так, це був великий, від Бога, лікар – і як практик, і як організатор. Понад 70 наукових робіт з медицини! Він запровадив у хірургію антисептики для активного знезараження ран. Він першим у світі застосував розчин кокаїну для знеболення при операціях у роті.
Він сам створив апарат для підтримки наркозу під час операцій. Це дозволило продовжити операції, адже раніше без додавання наркозу навіть у складних випадках час операції був лімітований кількома хвилинами. А ще він запровадив у хірургію рентгенологію.
Сімейні трагедії
Але, як часто буває, «шевець без чобіт». Його сімейне життя – окрема тема. Першою його втратою після смерті батьків стала загибель від тифу його першої дружини: вона померла в 24 роки, будучи матір’ю трьох його дітей. Пережив великий медик і одного з них: Костянтин Миколайович (1869-1892), юрист, помер від запалення легень.
Друга дружина стала матір’ю його 6 дітей. Уже після смерті Скліфосовського вона разом з однією з дочок була вбита більшовиками в маєтку Яковці на Полтавщині в жовтні 1919 року. Їх зрадили жорстокій смерті, і це при тому, що існувала охоронна грамота за підписом Леніна: мовляв, родину Скліфосовського не чіпати. Пережив лікар трьох синів від цього шлюбу…
У 1902 році через інсульт він відійшов від справ, оселився в Яковцях. Коли трохи полегшало, зайнявся садівництвом. Діти з побудованої ним за свої кошти сільської школи практикувалися під його контролем у шкільному саду, куди він дарував багато саджанців.
Також активно займався громадською діяльністю, обирався мировим суддею. На жаль, покращення було недовгим, і 30 листопада 1904 року Микола Скліфосовський раптово помер у віці 68 років. Поховали його на кладовищі села Яковці.
На його пам’ятнику напис: «Світячи іншим, вигоряю сам». Що ж, це відповідає фактам його прожитого життя…
Вас зацікавить:
Валерій БОЯНЖУ, Херсон – Одеса
