Ядерна зброя та безвідповідальність Росії
Виглядає так, що наші страхи щодо можливого застосування Росією ядерної зброї проти України зникли на другий план. На щастя, великі світові держави, навіть наші традиційні противники, чітко заявили, що у разі агресії вони готові дати відповідь. Проте, звісно, непрогнозованість завжди залишається, адже дурні часто не рахуються з правилами.
Росія, зазначаючи, що є правонаступником СРСР, часто забуває, як безвідповідально СРСР ставився до ядерних технологій (як задля миру, так і у військових цілях). Нам відомо частково, але не все. Не говоритиму про трагедію на Чорнобильській АЕС.
Ядерний експеримент зі сторони маршала Жукова
Я вже писав про маршала Жукова, який у 1954 році очолив ядерний експеримент, що вплинув на життя багатьох громадян СРСР. Нагадую, що в 1970 році, під час навчання, у нас був військовий — капітан Веніамін, йому присвоїли прізвисько Віник. Перед ним служив здоровий чоловік, а ми, з дитячою жорстокістю, жартували над ним.
Віник навчав нас, як компонувати карабін Симонова, та розповідав, як НАТО мріє перешкодити нашому благополучному дитинству за допомогою атомних бомб. І лише у 2004 році, будучи значно старшим, він, як журналіст, повідомив мені про експеримент на Тоцькому полігоні в Оренбуржжі, в якому він брав участь. Показав документи.
Приблизно 45 тисяч військових стали піддослідними — солдати, офіцери, медичні працівники та спостерігачі. До 15 тисяч військових потрапили в епіцентр через кілька годин після вибуху, всередині зони високої радіації.
Тисячі людей отримали опромінення, проте офіційна статистика про втрати та захворювання залишається засекреченою або заниженою. Деякі медики свідчать, що від 1 до 2 тисяч осіб отримали небезпечні дози радіації.
Місцеве населення також постраждало, зокрема жителі сіл, які не були евакуйовані. Так, над ними підняли ядерну бомбу на висоті 350 метрів з тротиловим еквівалентом 40 кілотонн (для порівняння, у Хіросімі та Нагасакі містилося по 20 кт). Дезактивація техніки не проводилася. Жуков подякував учасникам за мужність та вручив медалі, але ті, хто отримав велику дозу радіації, невдовзі померли.
Але для тих часів це були лише “дрібниці”: “Помер Трохим? І що з того!” Віник вболівав за своє життя, пройшов через багато хвороб і пішов з армії, працюючи потім у школі. Відтоді він лаяв Жукова, згадуючи ті події.
Ядерний “Факел” у Харківській області
Цю операцію назвали “Сніжок”. Чи знаєте ви, що в липні 1972 року, через 53 роки, відбулося й інше, аналогічне дійство під назвою “Операція Факел”? Цього разу в Україні, поблизу села Хрестище Красноградського (тепер Берестинського) району Харківської області. Ядерний пристрій потужністю майже 4 кілотонни підірвали на глибині близько 2,5 км. Чому так вчинили?
Раніше там знайшли багаті газові родовища, але при бурінні на глибині 2,5 км сталося аварійне викид газу, внаслідок чого загинули двоє бурильників. Щоб уникнути масштабної аварії, влада вирішила застосувати ядерний вибух. Вогняний стовп сягнув кілька десятків метрів у висоту; протягом року газ горів.
Гудіння було низькочастотним, проникаючи в інфразвуковий діапазон. Навіть якщо складалося враження, що це звичайний звук, інфразвук викликав головний біль та порушення сну.
Відомо, що в загадкових місцях Землі без екіпажу знаходили цілі судна. Одна з версій — екіпаж через інфразвук втрачає свідомість. Однак про постраждалих через інфразвук українських селян жодної інформації немає; це кепська частина того часу та його невідомості.
Під свердловину зробили бічний підкоп, а сила вибуху мала зсунути породу, але людей заздалегідь попередили виставити посуд з сервантів. Вони мали стояти на носках, поки земля труситься.
Після вибуху з’явився вогняний “гриб”, порода злетіла вгору, а стовп вогню знову досяг 150 метрів! Свердловину вдалося закрити лише через рік традиційними методами.
Місцевих жителів перед експериментом швидко евакуювали, а інформація про екологічні наслідки тривалий час залишалася секретною.
З 1993 року, з моменту створення спеціальної комісії в Україні, стали відомі деякі наслідки. У колодязях води не стало, кури перестали нестися, корови давали менше молока, в них часто спостерігали викидні та порушення росту.
Невдалий “експеримент” призвів до зростання онкозахворювань та інших проблем у місцевих мешканців, адже разом із газом в атмосферу потрапили радіонукліди. Багато українців стали інвалідами, але відмовилися визнати їх постраждалими від радіації. Ось така жорстка реальність: “Захворів Трохим? І що?”
Валерій БОЯНЖУ, Херсон – Одеса
