Згідно з даними екзит-полів, перший тур виборів виграв кандидат від проурядової “Громадянської платформи”, мер Варшави Рафал Тшасковський, який набрав 30,8% голосів. Другим прийшов підтриманий опозиційною партією “Право і справедливість” глава Інституту національної пам”яті Кароль Навроцький із 29,1% голосів.
Такий невеликий розрив між ними став однією з головних несподіванок виборів. Дані соцопитувань напередодні голосування давали Тшасковському близько 5% переваги над суперником.
Підсумкові результати виборів, природно, можуть дещо відрізнятися від даних екзит-полів, але переможці першого туру, як і загальні тренди, вже зрозумілі.
З урахуванням мінімального розриву між Тшасковським і Навроцьким долю виборів визначать голоси виборців, які в першому турі проголосували за інших кандидатів.
На чиї голоси можуть розраховувати Тшасковський
Насамперед, за кандидата від “Громадянської коаліції” Тшасковського можуть проголосувати прихильники інших партій, які входять з нею в коаліцію. Зокрема, спікера сейму і співголови блоку “Третій шлях” Шимона Головні. За останніми даними, він набирає 4,9% голосів – такий низький результат став ще одним сюрпризом виборів.
Крім того, Тшасковський може розраховувати на частину голосів лідера партії “Левиця”, що входить до коаліції, Магдалени Беят, яка набрала 4,1% голосів.
Мер Варшави може поборотися і за виборців ще одного лівого політика – опозиціонера Андріана Зандберга, який набрав 5,2% голосів.
На чиї голоси може розраховувати Навроцький
Своєю чергою, до Навроцького можуть перетекти голоси кандидатів, які посіли на виборах третє і четверте місця: Славоміра Ментцена (14,8%) і Гжегожа Брауна (6,3%). Вони обидва належать до вкрай правого політичного спектру. Ментцен є лідером “Конфедерації”, за якою закріпився імідж антиєвропейської та антиукраїнської партії. А Браун відомий своїми антиукраїнськими та антисемітськими акціями, ексцентричними ідеями на кшталт переходу Польщі до монархічної форми правління.
Настільки впевнений результат Ментцена і Брауна – черговий сюрприз першого туру виборів. Виявилося, що понад 20% польського електорату поділяють праворадикальні, антисистемні та навіть ксенофобські ідеї.
Таким чином, Тшасковському за два майбутні тижні доведеться поборотися за голоси лівіших кандидатів, тоді як Навроцькому – ультраправих, що призведе до ще більшої поляризації польської політики.
Тривожний сигнал для Тшасковського – незважаючи на невелику перемогу в першому турі, сумарно він разом із потенційними союзниками в другому турі набирає менше, ніж Навроцький і його можливі партнери.
У підсумку, незважаючи на відносно невисокий результат – менше ніж 30%, шанси Навроцького в другому турі все ж таки виглядають мінімально кращими.
Чому не можна просто складати рейтинги
Безумовно, арифметичне складання рейтингів кандидатів дає лише дуже приблизний розклад у другому турі. Далеко не всі виборці кандидатів, які програли, у другому турі обов’язково підуть голосувати за приблизно близького їм за ідеологією політика – багато хто, щонайменше, залишиться вдома.
Це підтверджує і соціологія, що проводилася перед першим туром. Наприклад, тільки 68% прихильників Ментцена були схильні підтримати в другому турі Навроцького. Майже стільки ж виборців Зандберга говорили про готовність проголосувати потім за Тшасковського.
Важливу роль зіграє і те, чи будуть кандидати, які програли, публічно закликати своїх виборців когось підтримати у другому турі, чи залишать це на їхній розсуд.
Чи є небезпека для України
Обох кандидатів, які вийшли до другого туру, – і Тшасковського, і Навроцького, – точно не можна назвати антиукраїнськими або проросійськими. Тобто, перетворення Польщі на нову Угорщину або Словаччину за будь-якого результату виборів очікувати точно не варто.
При цьому якщо Тшасковський загалом завжди висловлювався в проукраїнському дусі, обіцяючи Україні всіляку підтримку і засуджуючи російську агресію (за винятком скандалу з “буферною зоною”), то ставлення Навроцького до України є більш суперечливим. Він також засуджував російський терор, але при цьому перекладав частину відповідальності на “європейські еліти”, а також постійно висловлював на адресу України претензії з історичних питань.
Тому можлива перемога Навроцького може викликати більше побоювань. Зокрема тому, що в боротьбі за голоси ультраправого електорату Ментцена і Брауна він може пообіцяти їм скоригувати свою політику – в антиукраїнський бік.
Але набагато більші наслідки перемога Навроцького матиме для внутрішньої політики Польщі. Протистояння між урядом Дональда Туска і президентом стане ще гострішим, ніж зараз, коли главою держави є Анджей Дуда від тієї ж партії “Право і справедливість”.
Потенційно перемога Навроцького, поряд із поганими результатами членів правлячої більшості може навіть запустити переформатування парламенту, аж до створення коаліції з праворадикалами. Такий сценарій дійсно загрожує Україні серйозними наслідками, хоча всерйоз аналізувати цю загрозу ще рано.
