Про те, з якими проблемами стикаються соціологи, які намагаються заміряти рівень підтримки Камали Гарріс та Дональда Трампа напередодні доленосних виборів у США – читайте в колонці американського професора Майкла Бейлі.
Президентські вибори в США цього року настільки ж поляризуючі, як і всі інші в сучасній історії, де прихильники обох кандидатів не можуть зрозуміти вибір іншої сторони. Соціальні опитування можуть показати, кого підтримують виборці і чому. Дані таких опитувань, безсумнівно, вплинули на нещодавню заяву колишнього президента США Дональда Трампа про те, що він є “батьком штучного запліднення”, а також на підтримку віце-президентом Камалою Гарріс фрекінгу. І, надаючи громадянам можливість зрозуміти та реагувати на погляди й інтереси одне одного, опитування забезпечують важливу платформу для демократичного обговорення.
Але у 2024 році опитування стають ще більш важливими, оскільки вони можуть легітимізувати результати виборів, до яких багато людей, особливо заохочувані Трампом і його союзниками, ставляться скептично. У найкращому випадку опитування зможуть зберегти об’єктивність; у гіршому – дадуть помилкові результати, підливаючи масла у вже нестабільну ситуацію. Якщо Гарріс програє у штатах, де вона мала чотиривідсоткову перевагу, демократи можуть запідозрити порушення чесності виборів. Легко уявити, що станеться, якщо Трамп опиниться в аналогічному становищі, враховуючи спроби республіканців – включаючи невдале повстання – скасувати результати виборів 2020 року, які він програв, маючи на той момент відставання вісім відсотків.
У своїй ідеальній формі опитування надають надзвичайно корисну інформацію. Якщо соціологи опитують випадкову вибірку виборців, і, що важливо, всі відповідають, результати будуть неупередженими, а розрахунок похибки буде відносно простим.
Але у світі, де багато людей більше не відповідають на телефонні дзвінки або повідомлення з незнайомих номерів, випадкова вибірка стала недосяжною мрією. Наприклад, в опитуванні The New York Times разом із Сієнським коледжем у хитких штатах, що посприяло відмові президента Джо Байдена від участі в гонці у липні, взяли участь 4 097 респондентів – лише 1% з 410 000 випадково обраних людей, яким дзвонили соціологи. (Рівень відповідей був нижчим серед важкодоступних, але важливих демографічних груп, таких як молодь, іспаномовні громадяни та люди без вищої освіти).
Хоча соціологи, які використовують ймовірнісні методи, неохоче працюють з невипадковими вибірками, інші повністю відмовилися від випадкового відбору і використовують невипадкові методи – зокрема онлайн-опитування з добровільною участю. Незважаючи на те, що опитування в Інтернеті може вносити упередження та давати неточні результати.
З огляду на поширення невипадкових вибірок, обидва типи досліджень сильно покладаються на різноманітні коригування. Серед них головним є використання інструментів для компенсації упереджень в їхніх (часто вкрай нерепрезентативних) сирих даних. Наприклад, частка молоді, яка бере участь в опитуванні, зазвичай значно нижча від їхньої частки в загальній популяції, і часто у вибірці бракує республіканців, що є загрозливим для політичних опитувань.
Але хто може сказати, чи є коригування правильним? Хоча опитувальник може знати частку молоді у штаті, він не може дізнатися відсоток республіканців без – ви вже здогадалися – опитування. Навіть якщо вони можуть скоригувати вибірку до потрібного відсотка республіканців, майже неможливо визначити, чи мають вони правильне співвідношення консерваторів, які не підтримують Трампа, і його прихильників.
Опитування необхідно перебудувати з нуля. Першою проблемою є те, що соціологи досі мислять в категоріях випадкових вибірок і намагаються їх відтворити за допомогою статистичних коригувань. Але прийняття того, що опитування є невипадковими, є більш реалістичним підходом. Теорія невипадкових вибірок добре розвинена і надала важливі дані для дослідження опитувань, зокрема те, що незначні помилки пропущених даних в демографічних категоріях, які використовуються в якості інструментів, можуть суттєво змінити результати.
Відновлення довіри до опитувань вимагає точнішої діагностики упередженості, пов’язаної з відмовою від участі. Для цього був досягнутий прогрес у розробці інструментів. Але тим часом одним із способів виявити проблему є порівняння опитування з типовими респондентами (ті 1%, про яких йшлося вище) з іншим, яке залучає людей, менш схильних брати участь.
Припустімо, що одночасно проводяться два опитування щодо президентських виборів 2024 року. Одне з них – звичайне, зі звичайним рівнем відповідей в 1%. В іншому ж респондентам платять за участь, і рівень відповідей становить 30%. Якщо обидві групи підтримують Гарріс на однаковому рівні, це означає, що готовність відповідати на опитування не пов’язана зі змістом відповідей. Однак, якщо результати різняться, це є свідченням того, що люди, які менш охоче беруть участь в опитуваннях, відрізняються від типових респондентів.
До виборів 2020 року вже існували певні докази цього, що вказували на те, що опитування недооцінювали підтримку Трампа. На противагу цьому, у 2022 році The New York Times разом з Сієнським коледжем поставили експеримент, під час якого було проведено два одночасних опитування: одне з використанням стандартних методів (з рівнем відповідей 1%) і інше, де респондентам платили по 30 доларів США за участь (з рівнем відповідей 30%). Вони не побачили жодної різниці між оплачуваними та неоплачуваними відповідями, що свідчило про точність результатів їхнього звичайного опитування – і так воно й було.
Поточний стан політичного опитування нагадує “Франкенштейна” Мері Шеллі: випадкова вибірка мертва, а наші божевільні вчені використовують компенсування і моделювання, щоб повернути її до життя. Вони вже випускали цього монстра раніше, зробивши неправильні прогнози для президентських виборів у США у 2016 і 2020 роках. Проте соціологи були точнішими на проміжних виборах у 2018 та 2022 роках. З огляду на те, що останнє опитування The New York Times, проведене разом з Сієнським коледжем, щодо виборів 2024 року, показує майже рівну підтримку Гарріс і Трампа, можна сподіватися, що цього року цей монстр завдасть мінімальної шкоди. Яким би не був результат, мета має полягати в тому, щоб назавжди тримати його під контролем.
Copyright: Project Syndicate, 2024.
www.project-syndicate.org
.
