Цьогорічна осіння посівна на Одещині проходила в складних умовах. Протягом понад трьох місяців в регіоні майже не спостерігалося опадів — ґрунт пересох, і аграрії мусили очікувати на вологу, щоб розпочати сівбу. Деякі господарства ризикнули засіяти зернові ще до дощів, але основні площі були засіяні тільки після вересневих опадів, із відчутним запізненням. Це прямо вплинуло на розвиток рослин і їхню готовність до зими. Про стан озимих культур після морозів ми запитали головного наукового співробітника Одеського селекційно-генетичного інституту НЦНС Миколу Литвиненка.
Озимі посіви в Одеській області
Через погодні аномалії строки сівби значно зсунулися, і це стало одним із основних ризиків для майбутнього врожаю. Озимі культури потребують достатнього часу, щоб сформувати кореневу систему та пройти загартування; без цього рослини заходять у зиму ослабленими й стають уразливими до морозів.
“Більшість посівів виконали вже після вересневих дощів. Сівба розтягнулася й у більшості випадків припала на середину чи кінець жовтня. Для озимої пшениці це пізно”, — пояснює головний науковий співробітник Одеського селекційно-генетичного інституту НЦНС Микола Литвиненко.
Наслідки такого зсуву помітно різняться по полях. Посіви, проведені раніше — до дощів — встигли сформувати кілька стебел і краще адаптувалися до зимівлі. Натомість пізні сходи не отримали достатнього часу для розвитку: вони слабші, менше вкорінені й більш схильні до пошкоджень від холоду. Саме ці площі зараз перебувають у зоні підвищеного ризику. Крім того, нестача сонячних днів ускладнила біохімічні процеси в рослинах, що підтверджено лабораторними дослідженнями.
“Переважно були похмурі дні — це погано впливає на накопичення цукрів у вузлі кущення. Наші аналізи показали: у розкущених рослин вміст цукрів становить 24–26%, а у нерозкущених — близько 16–18%”, — констатує Литвиненко.
Від цього безпосередньо залежить морозостійкість культур: чим більше цукрів у рослині, тим кращу вона має здатність переносити холод. Добре розвинені посіви з вузлом кущення переносять значно нижчі температури, тоді як слабкі сходи швидше гинуть. Тому в одну й ту саму ніч мороз може по-різному вдарити по різних полях — і саме тут аграрії отримують перші сигнали про потенційні втрати.
Вирощування культур на півдні (Одеса, Одеська область)
В Одеській області цьогоріч посіяно приблизно 500 тисяч гектарів озимої пшениці та 80–90 тисяч гектарів озимого ячменю. Пшениця загалом стійкіша до холодів, особливо сорти, виведені Одеським інститутом — вони адаптовані під кліматичні ризики півдня України. Проте навіть найдужчі сорти залежать від стану посівів восени: без належного розвитку жоден сорт не стане «непробивним» для морозів.
“Озима м’яка пшениця при хорошому загартуванні витримує температури до -15…-16 °C протягом тижня і більше. Але ячмінь значно більш чутливий до морозів”, — пояснює фахівець.
Озимий ячмінь зараз викликає найбільше занепокоєння серед науковців і аграріїв. Через пізні строки сівби та слабкий розвиток частина площ могла не пережити морозів — можливі як часткові, так і повні втрати. Весною стане зрозуміло, які поля підлягають відновленню, а які доведеться пересівати.
“Якщо пшениця не розкущена, на квадратному метрі має залишатися не менше 350–400 живих рослин. Якщо менше — виробнику доведеться вирішувати, що робити з такими посівами”, — каже Микола Литвиненко.
Фахівці радять не робити остаточних висновків до початку весняної вегетації — саме тоді буде видно, які площі «вийшли» із зими, а які — ні. Уже сьогодні зрозуміло: цьогорічна посівна та погодні умови зробили сезон одним із найбільш ризикованих для аграріїв Одещини за останні роки.
Стан ґрунту перед посівами
Ще одна проблема, яка формує ризики для майбутнього врожаю, — це запаси вологи у ґрунті після зими. Хоч у кінці жовтня в Одеській області пройшли інтенсивні опади, вони не змогли повністю поповнити глибокі запаси вологи. Дощі і сніг, що випадали пізніше, переважно зволожили верхній шар — але не дісталися глибших горизонтів. Саме глибокі запаси вологи визначають, чи вистачить ресурсу рослинам для формування врожаю влітку. За словами науковців, ситуація залишається напруженою й багато чого залежатиме від весняно-літніх опадів.
“Наприкінці жовтня були інтенсивні опади, які дозволили посіяти озимі й отримати сходи. Але подальші дощі й сніг не забезпечили високих запасів вологи у ґрунті. Нормальний для нашої зони показник — понад 120 мм у метровому шарі, а краще — 140–160 мм. Нині маємо максимум близько 110 мм”, — пояснює фахівець.
Такої вологи вистачить для початкових сходів, але вона не забезпечує повноцінного формування врожаю за рахунок глибших запасів. Верхній шар ґрунту зволожений на рівні 50–60 см, що підходить для посіву ярих культур, але коріння багатьох рослин тягнеться глибше. Якщо вологи там немає — урожайність знизиться. Тож зараз головне питання: чи дадуть весна і літо достатньо дощів. Без них ситуація може різко ускладнитися.
“Для того, щоб посіяти ярі й отримати сходи — цієї вологи достатньо. Але щоб отримати врожай за рахунок глибоких запасів — цього недостатньо”, — наголошує науковець.
Через економічну привабливість соняшник зараз сіють частіше, ніж радять наукові рекомендації. Це виснажує ґрунт, порушує сівозміни й позбавляє озимі звичних попередників. Як наслідок — родючість ґрунту падає, а врожаї поступово знижуються. Це вже не лише аграрна, а й стратегічна загроза для регіону.
“Соняшник займає дуже великі площі — іноді 40–50%. При тому як наукові рекомендації радять 10–15% в загальній структурі посівів, максимум 30% у північних регіонах. Для півдня прийнятний рівень — 20–25%. Натомість сіють значно більше”, — зауважує Литвиненко.
За словами фахівця, таке інтенсивне розширення площ під соняшником вже дає негативні результати: урожайність культури падає, економічна вигода зменшується, а земля втрачає здатність забезпечувати стабільне зернове виробництво. Крім того, зменшується кількість полів, які могли б служити нормальними попередниками для озимих культур, що безпосередньо впливає на продовольчу безпеку Одещини.
Вартість добрив
Ще один виклик — забезпечення аграріїв мінеральними добривами. Через війну та енергетичну кризу українська промисловість майже не виробляє їх у потрібних обсягах: більшість імпортується, а ціни продовжують зростати. Це змушує фермерів урізати норми підживлення — інколи на шкоду майбутньому врожаю. Науковці підкреслюють: важливо не лише скільки вносити добрив, а й коли — неправильні строки зводять ефект нанівець.
“Азотні добрива подорожчали ще на 10–12%. Тому важливо купувати їх завчасно, а не в той момент, коли потрібно терміново вносити”, — радить Литвиненко.
Дослідження Одеського селекційно-генетичного інституту показують: найбільш ефективне внесення добрив — у ранні строки, ще до повного висихання ґрунту; це дає до 20% додаткового ефекту. Проте на практиці багато господарств відкладають внесення до весни, коли поле підсихає, і через це поживні речовини не потрапляють до кореневої системи в оптимальний момент. У результаті рослина не має змоги реалізувати свій потенціал.
Створено за матеріалами: bessarabiainform.com
