Чому підлітки не сприймають нових партнерів
Підлітковий вік є етапом кризи ідентичності, протесту проти авторитетів та боротьби за свої межі. Коли в цей час у житті підлітка з’являється “третя особа”, яка займає місце одного з батьків, це викликає природний емоційний відгук — відторгнення, протест, підозри.
“Нові стосунки завжди є викликом. А якщо вдома живе ще один “експерт” з сарказмом, критикою та вічним “він мені не тато”, – складність зростає,” – зазначає експерт.
Експерт також підкреслив, що підлітки часто не усвідомлюють, що нові стосунки не є зрадою того з батьків, хто відсутній. А дорослі не завжди готові до відкритого діалогу через почуття вини або дискомфорту. Тому дитина реагує через емоції.
“Але це не означає, що варто відмовлятися від особистого життя або чекати, поки у підлітка пройдуть такі бунти,” – наголошує Віталій Курсік.
Ось кілька важливих моментів, які варто врахувати:
Підліток протестує не проти нової людини
А скоріше через зміни. Поява нової особи поруч з батьком/матір’ю сприймається як загроза звичному порядку, увазі та ілюзії “нас ніхто ніколи не роз’єднає”. Це не прив’язано до особистих симпатій, а стосується втрати контролю.
Не намагайтеся “впровадити” партнера насильно
Не варто очікувати, що підліток “одразу полюбить”. Достатньо, щоб він відчув повагу до цієї людини, яка не вторгається у ваш порядок, але має право бути частиною життя.
Залиште з дитиною “особистий простір”
Нові стосунки не повинні “виселяти” підлітка з вашої уваги. Заплануйте час тільки для вас двох. Для підлітка важливо знати: мама/тато не зникли у нових обіймах.
Не примушуйте любити
Зробіть крок до знайомства. Один похід до піцерії, спільне тренування, гра — іноді нейтральний контакт виявляється ефективнішим за серйозні розмови.
Підліток має право на злость
Проте він не має права принижувати або погано поводитися з вами. Почуття допустимі, але неповага — ні. Це гарний шанс навчити дитину, як будувати здорові межі та конструктивно висловлювати свої емоції.
Партнер має бути дорослим
Він повинен бути готовий до нових стосунків з батьком/матір’ю дитини, які не є “романтичною комедією”, а скоріше роллю союзника, друга або просто спокійного супутника.
Що батькам категорично заборонено
- Ігнорувати емоції дитини
- Встановлювати ультиматуми
- Займатися маніпуляцією
- Примушувати до спілкування
- Карати за протест
Як правильно діяти
Дайте дитині час
Не намагайтеся пришвидшити процес знайомства та адаптації. Підлітку потрібен простір для звикання.
Обговоріть ролі
Поясніть, що ваш новий партнер не замінює батька чи матір, і що нікого з батьків не варто знецінювати.
Запросіть до діалогу
Попросіть дитину відкрито висловити свої переживання. Не намагайтеся перебивати чи виправдовуватися, просто слухайте.
Не поспішайте з переїздом
Не плануйте переїзд до нового партнера, або запрошення його жити до себе відразу після початку стосунків. Це може стати серйозним стресом для дитини.
Встановіть кордони
Поясніть, що ви готові вислухати її страхи й емоції, але образи чи приниження недопустимі.
Що робити, якщо новий партнер — це ви
- Не лізьте з порадами та вихованням
- Проявляйте стабільність, а не намагайтеся сподобатись
- Дайте підлітку ініціативу в побудові стосунків
- Покажіть себе як людину, як потенційного друга, а не “замість тата/мами”
Якщо конфлікт триває більше 6 місяців, дитина демонструє агресію, аутоагресію або апатію, а напруга тільки зростає — варто звернутися до психолога.
“Важливо, щоб ваш новий партнер не змагався за лідерство, а був опорою як для вас, так і для ваших труднощів. Так, це може бути важко. Але це не неможливо. У здоровій атмосфері з повагою, терпінням і послідовністю навіть найбільш бунтівний підліток може змінити гнів на “ну, хай вже буде”. А вам не потрібно обирати між любов’ю до дитини та правом на нове щастя,” – резюмує Віталій Курсік.
