Герцог де Рішельє помер у 1822 році, а 1828-го в Одесі відкрили монумент на його честь. Відтоді Дюк став не лише історичною постаттю, а й одним із символів міста. Хто такий Арман Еммануель дю Плессі, герцог де Рішельє, і який слід він залишив в Одесі — далі в тексті.
Французький аристократ, що опинився в Одесі
Арман Еммануель дю Плессі Рішельє народився 14 вересня 1766 року в Парижі. Він походив із відомого роду Рішельє і родичався з кардиналом, відомим з роману Олександра Дюма. Молодий герцог виріс при французькому королівському дворі і отримав аристократичну освіту.
Французька революція 1789 року перевернула його життя. Рішельє покинув Францію і спочатку жив в Австрії. Згодом його життя пов’язали з Російською імперією і Причорномор’ям. Там він набув бойового досвіду, який відіграє роль у його подальшій біографії.
У військовій кар’єрі важливим став штурм Ізмаїла під час російсько-турецької війни. Рішельє брав участь у боях, був поранений і отримав нагороди, серед яких Георгіївський хрест і золота зброя. Він досяг звання генерал-майора. Та війна не стала його головною справою.
Важливу роль у долі Одеси зігнало знайомство Рішельє з імператором Олександром I. У 1803 році йому запропонували очолити Одесу, яка тоді формувалася як велике чорноморське місто.
Що Рішельє побачив в Одесі у 1803 році
На початку XIX століття Одеса мала величезні перспективи. Водночас місту бракувало доріг, прісної води і міської інфраструктури. Порт мав потужний потенціал, але потребував торгівлі, інвестицій і зрозумілих правил.
Рішельє поставив на торгівлю. Одним із його пріоритетів стало отримання для Одеси режиму порто-франко — безмитної торгівлі. Такий режим дозволяв ввозити й вивозити товари на вигідніших умовах.
«Одеське порто-франко (1819–1859 pp.) було унікальним явищем для митної політики першої половини XIX ст. й мало неабиякий вплив на економічний розвиток Наддніпрянської України», — зазначає доктор історичних наук Тарас Гончарук.
Паралельно змінювався і міський простір. Одеса перетворювалася з невеликого поселення на великий багатонаціональний торговельний центр.
Як Дюк змінював щоденне життя містян
Економічний підйом — лише частина його роботи. Місто потребувало лікарень, шкіл, благоустрою і впорядкованої адміністрації. Рішельє працював у цих напрямах.
Він звертав увагу на освіту. За його керування з’явилися навчальні заклади, серед яких Шляхетний інститут і Комерційна гімназія. Місто потребувало освічених кадрів для міжнародної торгівлі.
Медицина також увійшла до пріоритетів. У місті відкрили першу міську лікарню й запросили провідних лікарів.
«Рішельє багато уваги приділяв озелененню: були відведені ділянки в самому місті та поруч для насадження дерев. Дерева мали виконувати практичні функції: захищати від сонця і вітру, затримувати куряву тощо. На власний кошт Дюк привіз із Відня акації і давав кожному, хто обіцяв доглядати їх. Колоністи мали за два роки посадити 300 дерев», — йдеться в дослідженні про значення діяльності герцога для регіону.
Чума 1812 року
Епідемія чуми 1812 року стала серйозним випробуванням. Хвороба швидко поширилася містом і загрожувала тисячам людей. Торговельні контакти посилювали ризики інфекцій.
Влада ввела жорсткі карантинні обмеження. Місто ізолювали, контролювали пересування, а хворих і їхніх контактних осіб поміщали під нагляд.
Рішельє не обмежився наказами з кабінету. Він відвідував місця зі хворими, особисто контролював заходи й організовував допомогу. Епідемія забрала понад дві тисячі життів.
У цей період керівник виявив іншу свою рису — готовність діяти жорстко заради порятунку містян.
Чому одесити прив’язалися до французького герцога
Рішельє не був уродженцем міста. Він не народився на українській землі і не планував лишатися в Одесі назавжди. Проте саме його управління збіглося з періодом стрімкого росту.
Він не створював масивної бюрократії. Значну частину питань контролював особисто. Рішельє цікавився не лише великими державними справами. Він працював над конкретними проблемами міста. Для нього Одеса була не тільки портом, а місцем життя, праці, навчання і торгівлі.
За роки його керування:
- населення Одеси зросло в декілька разів;
- збільшилася кількість будинків;
- відкривалися нові заклади й майстерні;
- портовий бізнес розширювався;
- Одеса дедалі міцніше інтегрувалася в міжнародну торгівлю;
- зерно стало одним із головних товарів, що приносили місту прибуток.
Рішельє залишив Одесу у 1814 році. Олександр I направив його до Європи. Після наполеонівських війн герцог брав участь у дипломатії і згодом став прем’єр-міністром Франції при Людовику XVIII.
Пам’ятник, що з’явився після смерті Дюка
Рішельє помер у Парижі 1822 року у віці 55 років. В Одесі вирішили вшанувати його пам’ять. Ініціатором спорудження монумента став граф Олександр Ланжерон. Містяни значно пожертвували на виготовлення пам’ятника.
Автором скульптури став Іван Мартос. Бронзового Дюка зобразили в римській тозі зі сувоєм у руці. Цей образ підкреслював його роль державного діяча, реформатора й управлінця.
П’єдестал спроєктував архітектор Авраам Мельников. Монумент встановили на високому постаменті, який прикрасили трьома горельєфами. Вони символізують торгівлю, землеробство й правосуддя.
Постать Дюка розташована вгорі Приморських сходів, там, де міський простір відкривається до порту й моря. Розташування створює одну з найвідоміших перспектив міста: постать ніби пов’язує верхню частину міста з морем. Рішельє керував містом протягом 11 років, до 1814-го. Одесити звикли називати його Дюком — від французького «duc», тобто «герцог».
Випробування війною
Пам’ятник пережив політичні зміни й війни. Однак найбільше випробування настав після повномасштабного вторгнення Росії в Україну 2022 року. Щоб захистити пам’ятник від уламків і ударної хвилі, навколо нього збудували захисну конструкцію з мішків із піском. Упродовж війни Дюк фактично зник із щоденного міського пейзажу, залишаючись під укриттям у серці Одеси.
16 серпня 2026 року почали прибирати мішки з піском. Перший візуальний огляд не виявив очевидних деформацій або пошкоджень скульптури. Остаточну оцінку має дати детальне обстеження металевої частини і постамента.
Створено за матеріалами: 048.ua
