Що таке “воєнні рейки”, на які, за словами міністра фінансів Сергія Марченка, має перейти українська економіка заради перемоги у війні проти Росії? І по яких “рейках” рухається українська економіка вже майже два роки повномасштабної війни?
На ці питання в колонці для РБК-Україна відповідає очільник парламентського комітету з фінансів, податкової та митної політики Данило Гетманцев.
Радянському минулому тут не місце
Для тих, хто встиг свого часу надивитись радянських фільмів про “подвиг / роботу тилу під час Великої Вітчизняної війни” – застосування нині такого кейсу в його тодішньому вигляді в Україні неможливо апріорі через низку фундаментальних факторів.
По-перше, на відміну від СРСР часів 30-х років – епохи індустріалізації, з адміністративно-командною економікою, низьким рівнем грамотності, високою кількістю людей робітничих професій та ручної праці, потужним репресивним апаратом, використанням праці репресованих, Україна – демократична держава з високим рівнем освіти переважної частини населення та ринковою економікою, де переважають сервісні сектори (60% від валової доданої вартості до війни, без сектору житлово-комунальних послуг).
В сучасній Україні вже практично немає тих “рейок”. Якщо у часи УРСР тут розташовувалось понад тисячу підприємств оборонно-промислового комплексу (ОПК) і ще приблизно стільки ж випускали продукцію подвійного призначення, то внаслідок конверсії початку 90-х (коли військові підприємства переформатували під виробництво цивільної продукції), масової приватизації другої половини 90-х (коли цехи з виробництва військової продукції закривали, а обладнання пускали на металолом через відсутність замовлень внаслідок скорочення армії, неможливість утримання колишнього військового виробництва силами приватних власників), – ще 15 років тому у складі ОПК залишилось півтори сотні підприємств. А на початок повномасштабної війни їх лишилось менше 60, частина з яких потрапили під тимчасову окупацію, зруйновані чи пошкоджені.
Що робить держава для перемоги
У нас немає умовного ЗаУралля, куди можна було би вивезти якісь виробництва і де було б фізично безпечно розгортання виробництва за принципом “військових рейок”.
Тому з усіх інструментів, які передбачені законодавством щодо правового режиму воєнного стану, ми використовуємо лише ті, що є виключно необхідними чи без яких вирішення завдань оборони буде неможливим. І не застосовуємо ті, що заздалегідь матимуть сумнівну ефективність та результативність.
За 22 місяці повномасштабної війни ні від кого з вищого військово-політичного керівництва не звучало навіть припущення про, приміром, “трудову повинність”. Замість цього у рамках державної програми “Армія відновлення” для тимчасово безробітних громадян запропоновано добровільну участь у посильних громадських роботах. З рівнем оплати, що значно перевищує допомогу по безробіттю і можливістю у будь-який час припинити таку діяльність. Не звучало від влади пропозицій про «квартирну повинність» чи «обмеження торгівлі». За винятком алкоголю, при цьому не повного обмеження, а у межах певних часових рамок.
При цьому держава вжила і вживає заходи, спрямовані на посилення обороноздатності та відсіч ворогу, зокрема:
- перейшла, починаючи з 2022 року, на формування державних бюджетів, орієнтованих у першу чергу на забезпечення потреб сектору безпеки і оборони. Якщо спрощено – усі доступні нам внутрішні ресурси спрямовуються на покриття запитів військових, правоохоронних та спеціальних служб;
- посилює спроможності АТ “Українська оборонна промисловість” в частині розроблення, виготовлення та масштабування обсягів виробництва озброєння та військової техніки (ОВТ), адаптації зразків озброєння ЗСУ до сучасних рішень держав-членів НАТО (зокрема, проект FrankenSAM з США);
- організувала стабільні канали постачання військової допомоги від держав союзників – як на двосторонній, так і на багатосторонній основі (“Рамштайн”, “авіаційна коаліція”, “коаліція ППО” тощо);
- допомагає у створенні спільних підприємств із західними виробниками ОВТ в частині їх ремонту, обслуговування, а згодом і випуску із залученням українських партнерів. До прикладу, домовленості, досягнуті під час Першого міжнародного форуму оборонних технологій, уже переходять в площину реалізації;
- збільшила фінансування державних цільових програм з розроблення та виготовлення нових зразків ОВТ. Наприклад, у 2024 році на дві програми – “Ракетне озброєння” та “Боєприпаси” – буде виділено 175 млрд грн;
- налагодила ремонт та відновлення трофейних зразків ОВТ, отримання від держав-партнерів, які мають на озброєнні відповідну техніку, а також налагодження власного виробництва замінників, запасних частин до неї;
- сприяє розвиткові приватного сектору ОПК, зокрема через збільшення обсягів державного замовлення, спрощення процедур та скорочення строків прийняття техніки на озброєння, створення кластеру, де інноватори, розробники, виробники зможуть представити свої ідеї, отримавши оперативно їх експертизу та оцінку від військових, з подальшим замовленням відповідної продукції. Яскравий приклад – стрімкий розвиток індустрії БПЛА. До початку повномасштабної війни в Україні було менше десятка виробників дронів, нині – понад дві сотні. І це в основному приватний бізнес, у тому числі малий. Якщо раніше від розробки до замовлення ЗСУ могли тривати роки, то нині цей процес може займати лише пару місяців, а то й тижнів;
- надала низку пільг (зокрема, податкових, митних), які стимулюють завезення комплектуючих і виробництво в Україні зразків ОВТ;
- організувала надання державних грантів від Українського фонду стартапів на розроблення проектів military-tech тощо.
За 9 місяців 2023 року (до аналогічного періоду минулого року) виробництво зброї та боєприпасів зросло на 76%, військового автотранспорту – майже у 2 рази. Це те, про що можна говорити публічно.
Завдяки цим та низці інших заходів, насамперед стабільному фінансуванню від партнерів, наданню ними військової допомоги (а мова йде про близько 100 млрд доларів поставок ОВТ, про які можна говорити публічно), утриманню режиму макроекономічної та валютно-курсової стабільності, збільшенню надходжень до бюджету, розумінню додаткових потенційних резервів – нині вдається уникати відхилень від звичних рамок економічної діяльності. У тому числі уникати зміни системи оподаткування, реформування якої за європейськими стандартами проходитиме вже після завершення війни у рамках перемовин про вступ до ЄС.
Попри значні військові видатки, у 2024 році держава в два етапи збільшить мінімальну заробітну плату, у плановому режимі проведе чергову індексацію пенсій та продовжить виконувати усі свої соціальні зобов’язання, передбачені законодавством України.
Що стосується можливих прикладів побудови воєнної економіки в інших країнах і в інших часових періодах, слід зазначити, що війни такого масштабу – за протяжністю лінії фронту, кількістю задіяної техніки та особового складу, інтенсивністю бойових дій, завданих руйнувань, які тільки за період з лютого 2022 року по лютий 2023-го оцінювались Світовим банком у 411 млрд доларів, – не велись на жодному континенті з часів закінчення Другої світової війни. Тому просто відсутні коректні кейси та приклади для порівняння.
