Як Одеса виплекала потужний торговий флот

Проєкт «Одеські історії» розповідає про історію Російського товариства пароплавства і торгівлі (РОПіТ). показує, як після Кримської війни Одеса створила один із найбільших торгових флотів Чорного моря. У матеріалі також згадують, куди ходили судна товариства і що від тієї морської імперії збереглося до наших днів.

Ключові моменти:

• Після Кримської війни Одеса отримала шанс створити потужний торговий флот.
• РОПіТ відкрив міжнародні маршрути та почав конкурувати з британськими перевізниками.
• Компанія будувала танкери, корабельні й нові портові споруди.
• Революція та громадянська війна поклали край історії пароплавства.

Як заборона на військовий флот допомогла Одесі

Після завершення Кримської війни 1856 року Паризький мирний трактат заборонив Росії утримувати військовий флот у Чорному морі. Фрегати й кораблі, що стояли у Севастополі, опинилися або на дні бухт, або виведені з ладу. Торгове судноплавство зіткнулося з новими викликами.

Попри це, на узбережжі лишалися порти, купці та вантажі. Їх потрібно було перевозити, і місто отримало нову можливість. Одеса скористалася шансом і перетворилась на центр комерційного судноплавства.

Улітку 1856 року капітан Микола Аркас і державний діяч Микола Новосельський запропонували створити пароплавне товариство. Їхня ідея — приватний капітал з державною підтримкою. Компанія мала перевозити пасажирів і вантажі, доставляти пошту та, за потреби, надавати судна державі.

3 серпня 1856 року імператорським указом затвердили статут нового підприємства. Так з’явилося Російське товариство пароплавства і торгівлі — РОПіТ.

Перші рейси та вихід на міжнародні маршрути

Навесні 1857 року товариство відкрило регулярне пароплавне сполучення в межах Чорного моря. Судна почали ходити з Одеси до Миколаєва, Херсона та портів Кавказу. Окремою лінією стала переправа через Дністровський лиман між Аккерманом і Овідіополем.

Компанія швидко зростала. Одесити охоче купували акції. До управління залучили фахівців з морської справи, фінансів і інженерії.

Невдовзі РОПіТ вийшов за межі Чорного моря. Маршрути пролягали до Марселя, Александрії й Трієста. Це відкрило доступ до ринків Європи, Єгипту та Близького Сходу.

Пароплави перевозили не лише товари й комерсантів. Паломники, дипломати, емігранти й мандрівники користувалися лініями компанії. Регулярні рейси перетворили Одесу на важливий торговий вузол.

Як одеські пароплави конкурували з британцями

Одним із ключових напрямків стало сполучення з Перською затокою. Одеські судна вивозили туди цукор, гас, ситець і інші товари. Маршрут йшов через Середземне море, Суецький канал, Червоне море і Індійський океан.

Мореплавцям доводилося долати мілини, спеку і відсутність інфраструктури. Проте прямі поставки знижували витрати. Це дозволило конкурувати з британськими перевізниками.

Наприкінці XIX століття товариство почало перевезення нафти. Після відкриття Закавказької залізниці вантажі з Баку почали йти до Батумі, а далі — до чорноморських портів.

У 1885 році за проєктом братів Нобель збудували танкер «Свет» для перевезення палива наливом. Далі з’явилися «Луч» і «Метеор». Бакинський гас цими суднами постачали до Середземномор’я і Західної Європи.

РОПіТ освоював і трансатлантичні лінії. У 1906 році товариство відкрило пряме сполучення між Одесою та Нью-Йорком. Воно спростило шлях емігрантам з південних губерній. Раніше вони мусили їхати з пересадками через європейські порти.

Однак програму закрили вже наступного року. На це вплинули вибух на пароплаві «Григорій Мерк», суворі санітарні вимоги американської сторони та сильна конкуренція великих компаній.

Як РОПіТ змінював одеський порт

Великий флот вимагав ремонтної інфраструктури. Спочатку товариство орендувало Лазаревське адміралтейство в Севастополі, відновлювало доки й обладнувало майстерні.

Згодом компанія створила ремонтний комплекс в Одесі. На Андросівському молу відсипали ґрунт і каміння, створивши майже 21 гектар штучної території.

На цій ділянці облаштували захищену акваторію й судноремонтну інфраструктуру. Одеське адміралтейство РОПіТ стало важливим технічним комплексом у чорноморському регіоні. У 1901 році сюди доставили сталевий плавучий док вантажопідйомністю 6000 тонн.

Компанія залишила слід і в міській забудові.

На Ланжеронівській, 1 стояла головна контора РОПіТ. Там планували рейси, визначали тарифи, займалися страхуванням і наймали моряків та інженерів. В агентстві в Пасажі пасажири купували квитки та оформлювали документи для подорожей.

Чому зник величезний торговий флот

РОПіТ розвивався близько шістдесяти років. Його судна обслуговували внутрішні й міжнародні маршрути. Вони перевозили товари й пасажирів, а портова інфраструктура зміцнювала позиції Одеси в торгівлі.

Революція й громадянська війна зруйнували налагоджену систему. Флот розпорошили, частину суден використали в військових та евакуаційних операціях.

Пароплави, призначені для мирної торгівлі, вивозили тисячі біженців із кримських портів до Константинополя. Деякі найцінніші судна опинилися в туніському порту Бізерта. Інші розпорошилися по портах Середземномор’я.

Через борги, брак фінансування та правову невизначеність флот розпродували або відправляли на злам. Судна, що лишилися, націоналізували й передали радянському пароплавству.

Так завершилася історія одного з найбільших пароплавних підприємств півдня. Те, що будували десятиліттями, втратили за короткий проміжок часу.

Яка спадщина РОПіТ збереглася в Одесі

Зникнення компанії не стерло всіх її слідів. Будівля головної контори на Ланжеронівській, 1 збереглася. Після РОПіТ тут розмістився наступник — Чорноморське морське пароплавство.

Зберігся й Пасаж, де колись працювало агентство товариства. Нині в ньому працюють магазини, ресторани та готель.

Історія РОПіТ — не лише про кораблі й маршрути. Це приклад, як підприємницька ініціатива створювала інфраструктуру й пов’язувала місто з різними частинами світу.

Торгового флоту, що колись виходив із одеського порту, вже немає. Проте Одеса й досі лишається містом, тісно пов’язаним із морем.

У проєкту також розповідають про вибух на пароплаві «Григорій Мерк», подальшу долю першого танкера «Свет» та кумедну флотилію суден з назвами «Дочка», «Синок», «Теща» й «Тесть».