У нас у місті кухня — це не лише про страви: тут і сміх, і базікання, і дрібні родинні історії. Сьогодні поділюся оповіддю про Цилю, маму й їхні неочікувані кулінарні чвари, а також дам рецепт простих котлеток із консервованої риби — тієї самої, якій «дуже сумно», але які можна приготувати вже зараз.
— Мамо, а ви сьогодні завітаєте?
— Якого це приїзду?
— Я сумувала.
— Ой, лиш би не ці твої маленькі сльозинки. Що сталось?
— Та це Циля навела шороху…
— Для мене вона — просто Циля. А для тих, хто любить церемонність — Цецілія Єфімовна! Що ця набридлива має до тебе?
— Та нічого вона не винна. Це я винна. Я необережно розповіла їй, що ми з вами наводили лад у сусідів.
— А якби ми з тобою пішли в інший бік, ти б теж їй сказала?
— Ні… Та то ж інший бік! Інший бік — це святе, це для своїх улюбленців.
— І що тепер із тієї курки?
— Я ж сказала, що ви нібито знаєте сто тисяч способів, як врятувати консерву, якій вже зовсім сумно. А вона відповіла, що знає двісті. А я не повірила. Вона заявила, що її рецепти кращі за наші і що вона вміє робити смачніші салати з консервів. Я ж сказала, що ви навіть вмієте робити котлети з томатної кільки. А вона вирішила, що таке нікому не під силу. І я сказала… Що зроблю… Але я ж сам рецепт не знаю. Мамо, приїжджайте. Вона мене з’їсть…
Вам може бути цікаво: Фарширований короп – коронна страва жительки Одещини
— Не з’їсть. Задихнеться. У тебе прізвище Ґольдберґ! Воно звучить гордо. Пиши рецепт.
— А може ви приїдете?
— Я приїду. Обов’язково. І для Цілєчки, моєї любої, принесу маленькі котлетки на тарілочці з блакитною каймою. Отже, записуйте рецепт:
Котлетки з консервованої риби
Підійдуть як консерви в олії, так і в томаті. Мені особисто більше до вподоби ті в томаті. Відкрийте банку й уважно понюхайте — риба має пахнути приємно й апетитно. Якщо бажання жартувати не відпало, сміливо приступаємо. Наріжте дрібно дві цибулини й обсмажте їх на сковороді до м’якості. Тим часом викладіть рибу в миску й розімніть виделкою. Додайте два яйця та ретельно перемішайте. Додайте обсмажену цибулю і трохи борошна — стільки, щоб фарш став густішим, приблизно дві столові ложки. З цієї маси формуємо ложкою невеликі котлетки й викладаємо їх на розігріту сковороду. Смажимо до золотавої скоринки з обох боків.
Звісно, це не ті фірмові бабусині котлети, до яких ми звикли, але вони цілком мають право на існування. Особливо коли баночка вже набридла у первісному вигляді.
Раніше ми вже розповідали, як на Привозі торгувалися за «шматочок щастя».
Автор – Марина ГАРНИК, ілюстрація Ірини БАБІЧЕНКО
Створено за матеріалами: odessa-life.od.ua
