Як одесити оцінюють національний відбір України до Євробачення 2026

Війна радикально змінила суспільні настрої та потреби українців. Те, що ще кілька років тому вважали звичною частиною культурного життя, тепер спричиняє дискусії та сумніви. Національний відбір на Євробачення під час війни для багатьох перестав бути просто шоу — він став індикатором того, як суспільство поєднує біль втрат із бажанням жити далі. Дехто розглядає конкурс як підтримку духу нації, інші вважають його недоречним на фоні щоденних викликів і зборів на армію.

Журналісти вийшли на вулиці Одеси, щоб дізнатися в місцевих жителів, чи дивилися вони нацвідбір і чи вважають доречним витрачати кошти на конкурс у воєнний час.

Новини з фронту

Людмила цього року не стежила за нацвідбором. За її словами, її увагу повністю поглинають новини з фронту та тривога за близьких і знайомих, які служать. У такому емоційному стані розважальні програми здаються їй далекими і навіть недоречними.

“Ні, не дивились, тому що діти воюють і не до цього. Може й треба, як кажуть, жити далі, але у кожного своя життєва ситуація — кожен сам вирішує”, — каже Людмила.

Аліна зізнається, що не дивилася весь відбір цілком, але стежила за обговореннями й окремими виступами. Її цікавить не стільки сам формат, скільки те, як Україна виглядає на міжнародній сцені: професійність артистів та їхня здатність передати емоцію й сенс через музику.

“Я не спостерігала дуже активно, але вважаю, що нашу країну мав представляти Mr. Vel. Мені сподобався його виступ і вокал”, — говорить Аліна.

Кошти на нацвідбір

Вероніка розповідає, що в день нацвідбору у неї не було світла, тому подивитися трансляцію вона фізично не змогла. Проте відсутність перегляду не означає відсутності позиції: вона переконана, що навіть під час війни суспільство не повинно повністю зупинятися — інакше люди морально зламаються.

“Ні, не дивилась. Світла не було. Але, незважаючи ні на що, треба проводити. Не можна помирати — треба жити далі. Ми повинні думати і про фронт, і про тил”, — каже Вероніка.

Микита ставиться до цього спокійно й без особливих емоцій. Він не стежить за Євробаченням і не відчуває до нього великого інтересу, втім не бачить нічого поганого в тому, що інші шукають у музиці відпочинок або підтримку. На його думку, у воєнний час важливо не нав’язувати одну точку зору всім — кожен має переживати ці роки по-своєму.

“Я цим не цікавлюсь банально. Якщо людям подобається — хай виступають, це їх право”, — зазначає Микита.

Дмитро висловлюється впевнено й навіть з певним пафосом. Він проводить історичні паралелі, нагадуючи, що культура існувала й у найтяжчі часи. Для нього сцена — не просто розвага, а спосіб висловити національний голос.

“У будь-якому випадку, Україна повинна розвиватися навіть у період воєнного стану. Навіть під час Другої світової люди співали і танцювали. І ми маємо право на культуру теж. Тому я вважаю, що це доцільно”, — каже Дмитро.

Допомога ЗСУ

Вікторія розглядає питання більш прагматично. Вона давно звертає увагу на бюджети, що йдуть на шоу та конкурси. Коли волонтери постійно оголошують збір коштів, великі культурні видатки викликають у неї опір.

“Я давно думаю, що не потрібно це проводити. Такі гроші витрачають роками — краще б ці кошти спрямувати на інші потреби. Зараз і так багато зборів, і люди постійно допомагають”, — говорить Вікторія.

Незважаючи на різні погляди, одеситів поєднує одне — війна змінила сприйняття всього, зокрема культури і розваг. Для когось нацвідбір — це спосіб зберегти опору та відчуття нормальності, для інших — болюче нагадування про те, що країна переживає щоденні втрати.

Раніше ми писали, що у суботу пройшов фінал Національного відбору на Євробачення-2026. Яким був цьогорічний шоу-продукт, чому він викликав широкий резонанс і як організатори та продюсери експериментували з форматом — про це йдеться в попередніх матеріалах. Також ми повідомляли, що після завершення відбору скандал не вщухає: користувачі мережі обурені результатами голосування та висловлюванням Руслани, яка входила до журі.