Як знайти гарного лікаря в Одесі? Це питання собі ставив, напевно, кожен мешканець нашого міста. Хтось шукає конкретних фахівців самостійно, хтось довіряє своєму сімейному лікареві, порадам друзів або навіть відгукам в Інтернеті. А ось що нам рассказали одесити.
Володимир: «Я взагалі не хожу до лікарень та намагаюся жити так: часник, цибуля, 100 грамів, і до побачення, лікарі. Та і що це за назва – «сімейний лікар»? «Сімейним» може бути син, донька, мати, батько. А що таке «сімейний лікар»? До мене це не доходить, розумієте? Якщо мені потрібно буде лікування, я знайду лікаря за «сарафанним радіо» та забашляю йому. За направленням, башляти не треба, але там і не буде жодного лікування».
Олена: «Мені дуже пощастило, у мене гарний сімейний лікар, тому всі питання я вирішую за його допомогою. Але й шукати лікарів через знайомих – це звичайна практика кожного. Проте, у моєї знайомої два дні тому трапилося лихо, і ми все ж таки вирішили, що не треба шукати нікого, потрібно йти до сімейного лікаря – вона у нас одна й та сама. Ми таки звернулися до неї, і, дякую їй велике, вона допомогла. За направленням, а ні в онкодиспансері, а ні у приватній клініці жодних грошей ми не платили».
Інна: «Я до медиків просто не звертаюся, правду кажучи. Намагаюся самостійно дати собі раду зі своїм здоров’ям. Але я знаю свою поліклініку та свого «сімейника». Думаю, він мене направить і допоможе мені, якщо буде потрібно. Гроші у мене лікарі ніколи не просили. Вони, коли бачать мене, стару шкапу, ніколи про це не заїкаються».
Марія: «У мене дуже цікавий сімейний лікар, молодий і дуже симпатичний. Я, коли прийшла, очманіла. Не кричить, не лається, з повагою ставиться. Я йому довіряю. Але, звичайно, не завжди вузькі фахівці мені подобаються. Одною лікаркою я була незадоволена. Вона сама трималася за свій шлунок. Це неприпустимо, так? То вона захворіла, то ще щось. Я припинила до неї ходити, і сама себе лікувала, як могла. І коли йдеш до лікарів, вони відразу просять гроші. А я кажу: «Не зрозуміла, я прийшла за направленням лікаря, чи не так?»
Надія: «Я довіряю порадам і сімейного лікаря, й друзів, й Інтернету. Моя знайома порадила офтальмолога на вул. Базарній, 77. І він виявився чудовим! Це перший лікар, який оглянув мене уважно, не поспішаючи. Він дав стільки корисних порад. Я задоволена! Звичайно, буває по-різному. Є талановиті лікарі, до яких хочеться йти, а є ті, хто приймає пацієнтів, як на конвеєрі. Але гроші у мене ніколи не просили, якщо було направлення. Оплата – це на розсуд пацієнтів, як вони вважають за потрібне. Іноді дійсно просто хочеться віддячити лікарю».
Галина: «Я зазвичай не звертаюся до лікарів, бо лікуватися зараз дуже дорого. Навіть за направленням інколи доводиться платити. Я в Южному робила флюорографію, і лікар не віддав мені знімок легенів, доки я не заплатила. Мені не подобається сама система медичних направлень. Раніше було краще: прийшов, з чергою або без неї, але потрапив до фахівця. А зараз спочатку треба бігти до сімейного лікаря. А у нас, на приклад, він приймає всього 2 рази на тиждень. То незручно. Але порадам свого «сімейника» я довіряю, бо він знає мої проблеми. Та й друзі за кордоном кажуть, що у нас краще медицина, ніж в іноземців».
Маргарита: «Я не довіряю Інтернету й шукаю лікарів лише за порадами знайомих, близьких знайомих. У мене й мама, і тітка – лікарі, тож зв’язки є. У мене є сімейний лікар. Я йому кажу, до якого саме фахівця мені потрібне направлення, і документ надсилають телефоном за 2 секунди. У цьому наразі немає нічого складного. Я думала, що це буде складніше, але на практиці – все нормально».
Олена: «У мене багато хто з рідних – медики, наприклад, мій брат. Я довіряю порадам фахівців, і не рекомендую шукати лікарів через Інтернет. Це можуть бути шарлатани, які самі собі відгуки понаписували. Вузькі фахівці мені часто подобаються. Якось я відвідала дерматолога на вул. Болгарській. Це було абсолютно безкоштовно, і лікування було ефективне. Але от у гінеколога мені сказали: «Олено, вибачте, гінеколог – це ваш найкращий друг, гінекологи безоплатними не бувають». Я кажу: «Цікаво, для кого тоді виписують направлення?». Моя сімейна лікарка була вкрай здивована й сама сміялася з цього, тому що це неправильно. Перший візит за електронним направленням мав бути безоплатним. А гінеколог ще додала: «Якщо у вас є долари, я можу їх поміняти». Таке тільки в Одесі може бути! Я говорю: «Вибачте, я долари при собі не ношу!»
