Олексій Красько: «Зібрати кожну опору, кожен шматок дроту»
Олексій Красько – майстер центру з ремонту та експлуатації ліній ДТЕК Одеські електромережі. Його бригада забезпечує стабільну роботу високовольтних мереж в Ізмаїльському районі. У разі виникнення аварійних ситуацій хлопці оперативно ремонтують лінії електропередачі, щоб якнайшвидше подати світло в домівки людей.
Якщо обрив лінії виник через ворожий обстріл, на місце аварії спочатку виїжджають військові, рятувальники, поліція. І тільки після їхнього дозволу до роботи приступають енергетики.
Олексій Красько
Свою професію Олексій вважає по-справжньому чоловічою. Адже обслуговувати і ремонтувати лінії необхідно за будь-яких погодних умов: у спеку, холод, сніг чи дощ.
– Оскільки ми працюємо з високовольтним лініями, то наше робоче місце знаходиться зазвичай десь у полі, в люльці, на висоті 30 метрів. А це приблизно 10-й поверх житлового будинку. Під час поривів вітру, коли холод пронизує до кісток, на такій висоті відчуваєш себе не дуже затишно, – ділиться враженнями енергетик. – Але і мій напарник, і машиніст знизу – всі ми знаємо, що робити. Дотримуємось всіх правил безпеки і працюємо.
Для успішного виконання завдання дуже важлива хороша команда. А ще, переконаний Олексій, чимале значення в їхній роботі відіграє досвід і інтуїція. Місце аварії можна визначити і з її допомогою.
– Буває, що потрібно пройти лінію 40 кілометрів, щоб знайти місце пошкоджень. Майстер каже: проблеми будуть там і там. Бригада приїжджає – і справді, місце аварії саме там, – розповідає енергетик.
Екстремальних випадків у його роботі було чимало. Взимку 2018 року ураган повністю знеструмив Ізмаїл. Впали опори ліній електропередачі. Припинили роботу всі котельні та насосні станції. Коли вночі вітер трохи вщух, Олексій із напарником піднялися з ліхтариком на лінію – потрібно було її перемкнути, щоб заживити місто. Також задіяли прожекторне освітлення на спецтехніці.
– Ніч на вулиці, холодно, а ми працюємо. І все це доводиться робити швидко, не втрачаючи концентрації, – згадує майстер. – Міський голова нам тоді вручив нагороди за нашу роботу. Скажу відверто – було приємно.
З початком повномасштабної війни бригада Олексія нерідко виїжджала на допомогу енергетикам в інші області України. Після деокупації працювали в Бородянці на Київщині та на Донеччині. Саме в Донецькій області його бригаді довелося виконати найскладніший і найтриваліший ремонт.
– Ремонтували лінію на Донеччині у кілька етапів десятки бригад з різних регіонів України. Вздовж усієї траси лінії електропередачі йшли бойові дії. Вона була вщент розбита. Довелося задіяти дуже багато людей, матеріалів, техніки. Моя бригада потрапила на завершальний етап. Побачили, наскільки там було багато роботи. Зібрати кожну опору, кожен шматок дроту і поставити, щоб лінія працювала. Крім того, наскільки це можливо, з економією матеріалів. У нас це зайняло 30 днів. До того ж нас допускали до роботи тільки після розмінування. Нервово, важко, складно, – не приховує Олексій. – Але із завданням ми впоралися, щоб життя поверталося до містечок області після окупації.
Праця енергетиків сьогодні в пошані. Самі ж майстри вважають, що просто виконують свою роботу. А до героїзму, за словами Олексія, «ставляться з іншої точки опори».
Олена Гусєва: «Швидка допомога в аварійній ситуації»
Олена Гусєва працює старшим майстром оперативно-виїзної бригади (ОВБ) ДТЕК «Одеські електромережі». У своєму підпорядкуванні має одинадцять фахівців, які працюють 24/7, щоб у домівках одеситів було світло. Якщо стається аварійна ситуація і якесь обладнання виходить з ладу – її завдання якнайшвидше перезаживити оселі людей від резервних джерел живлення.
Олена Гусєва
– Наша бригада – це як «швидка». У разі аварій ми оглядаємо «потерпілого», тобто пошкоджене обладнання. І добре, якщо вдається повернути світло тільки за допомогою оперативних перемикань. Адже тоді світло в домівках людей з’являється швидко. Але якщо це неможливо з технічних причин, ми доповідаємо диспетчеру. А він вже викликає «профільних лікарів» для ремонту – лінійників, підстанційників, релейників тощо, – пояснює Олена.
Вмикає світло містянам бригада Олени і під час дії графіків стабілізаційних відключень. Якщо на енергооб’єкті немає дистанційного керування, то бригада виїжджає на місце та вмикає «вручну».
Найсильнішим емоційним шоком у роботі Олени залишився в пам’яті масований обстріл української енергетики в листопаді 2022 року. Тоді «погасло» одразу півкраїни.
– Спочатку було просто страшно, – зізнається Олена. – Зв’язку не було, рації не працювали. Довелося терміново виїхати в найближчу виробничу локацію, де встановлений старлінк. Там отримали інструкції від диспетчера і поїхали на підстанції. Працювали 24 години без відпочинку. Коли прийшла додому, то впала від втоми, наче мертва. Ніг не відчувала зовсім. Цілу добу моталися по Одесі, поки не почали потроху вмикати. Давали світло всім на декілька годин. В той час ширилися чутки, що світло з’являється лише в тих будинках, де живе працівник ДТЕК. Про технічну сторону розподілу електричної енергії розповідати не буду, але точно скажу, що це не так. Ми так само прокидалися в будинках, де немає світла, тепла, води і зв’язку. Йшли на зміну і поверталися в такі ж темні й холодні квартири. Це тривало, допоки нам не вдалося стабілізувати ситуацію, щоб давати більше електроенергії людям.
Сергій Алєксєєв: «Енергетики не здаються»
Сергій Алєксєєв ─ провідний інженер лабораторії телемеханіки центру з обслуговування релейного захисту ДТЕК Одеські електромережі. Він відповідає за правильну роботу «мозку» енергооб’єктів у Подільському районі – релейний захист. Його задача полягає в тому, щоб у разі аварій відключилася лише пошкоджена частина мережі. А справне обладнання залишалося в роботі. На прикладі Одеси: якщо в селищі Котовського сталася аварійна ситуація, то обладнання, яке налаштував Сергій, має спрацювати так, щоб відключилися лише декілька вулиць, а не весь мікрорайон.
Сергій Алекєєв
З початком повномасштабної війни бригаду Сергія неодноразово залучали для допомоги колегам у інших областях України ліквідовувати наслідки ворожих атак. Перше і найдовше відрядження було у Львівську область. Й на початку, зізнається енергетик, було відчуття, що відновити зруйновану підстанцію до робочого стану просто неможливо.
– Тоді ми вперше побачили вирви від прильоту ракет. Стіни пробило уламками, які пройшли як ніж крізь масло. Дах впав. На відкритому просторі все згоріло. Не залишилося жодного вцілілого трансформатора, – розповідає енергетик.
Допомагав Сергій відновлювати після прильоту й енергооб’єкт на Вінниччині.
– Наслідки були вражаючі. Ми бачили небо з будь-якого кута енергооб’єкта, – згадує енергетик. – Ми були там вперше. А наші колеги бували тут і раніше декілька разів. Тобто ви тут працюєте, виїжджаєте. І знову трапляється так, що прилітає. Але ніхто не здається – енергетики знову стають до роботи.
Найнебезпечнішими були відрядження в Херсонську область. Перший раз – після підриву Каховської дамби. Одеські енергетики їздили туди допомагати відновлювати підтоплену підстанцію. На той час вода залишилася тільки в кабельних каналах. Її відкачували, прокладали нові кабелі, проводили чистку апаратури, перевіряли обладнання, захист і готували підстанцію до роботи.
– Працювали на підстанції в касках і бронежилетах. Перші кілька днів було страшно, – не приховує Сергій. – Але згодом до всього звикаєш. Коли нам після приїзду проводили інструктаж, то так і сказали – дивіться на місцевих, вони вже навчені.
Своїх колег – енергетиків Херсонщини ─ Сергій вважає справжніми героями. Під мінометними обстрілами вони намагаються повертати світло людям та забезпечувати електропостачанням стратегічно важливі об’єкти. Підстанція, яку херсонським колегам допомагали відновлювати одеські енергетики, була критично важливою для запуску котелень та водогону в місті. Якби її не відновили, люди би залишилися без тепла і води.
– Хлопці працюють тут зранку до ночі. Бувало й таке, що завершили роботи на одному об’єкті, пішли на інший, а в той, що вони тільки-но відновили, знову прилетіло. Але вони не опускали рук і ремонтували його знову, – розповідає Сергій. – Я не знаю, звідки ці хлопці черпають сили. Справжні титани.
