Про російський «ультиматум» до США і НАТО
Причини, за якими Росія виправдовувала свій повномасштабний напад на Україну в лютому 2022-го, взагалі можна занести до своєрідної «книги мистецтва чорної пропаганди». Чого там тільки не було… І всім відома денацифікація й демілітаризація. І те, що українські нацисти разом із ЄС і НАТО мають не меті знищити росіян і захопити Росію. І що в Україні американці нібито розробляють хімічну, біологічну та ядерну зброю, а НАТО намагається «чужими руками» розпалювати військові конфлікти проти Росії.
Ба більше, за два місяці до свого віроломного широкомасштабного вторгнення, у грудні 2021 року, російське керівництво навіть папірець склало, який було названо ультиматумом до США та НАТО. У ньому, зокрема, наголошувалося на необхідності відмови США від створення військових баз на території держав колишнього СРСР, припинення будь-якого військового співробітництва з ними та надання з боку американців гарантій щодо подальшого нерозширення НАТО на схід. Також в ультимативній формі Росія вимагала від США та НАТО виведення з території країн, які стали членами Альянсу після 1997 року, всіх збройних сил та військової інфраструктури іноземних держав. Були там й інші безглузді тези, які ані США, ані НАТО, звісно, виконати не могли.
Та РФ і не сподівалася, що її «ультиматум» хтось буде виконувати. А цей «папірець» був потрібний для підстрахування. Вирішили, для виправдання своєї агресії, вписати туди ще й загрозу Росії з боку НАТО. Мовляв, вступить Україна до Альянсу, і що тоді робити бідним росіянам?..
А якщо просто вдуматися: до чого тут виведення збройних сил іноземних держав з території країн, які стали членами НАТО після 1997 року, і напад на Україну, яка до складу Альянсу взагалі не входить?
Як американці впродовж 11 років «захоплюють Росію»
Але напали саме на нас. До речі, у лютому 2024 року, під час інтерв’ю Володимира Путіна відомому американському журналісту Такеру Карлсону, останній перепитав у російського керманича, чи дійсно він вважав, що НАТО, США можуть здійснити зненацька напад на Росію? На що Путін одразу відповів, що він такого ніколи й не казав. Тобто відверто зізнався, що почав війну не через якусь загрозу з боку США або НАТО, а тому, що вважає українські землі, які колись входили до складу Київської Русі, Російської імперії або Радянського Союзу, частиною створеної лише у грудні 1991 року Російської Федерації.
Але так чи інакше, саме ідея щодо залякування своїх громадян войовничими американцями та НАТО, які прагнуть захопити Росію, стала основною щодо переважного схвалення росіянами віроломного вторгнення своїх військ в сусідню Україну.
А в який спосіб американці насправді «хотіли захопити Росію», ми спостерігаємо принаймні впродовж останніх 11 років від окупації рашистами Криму. Нагадаємо, що тоді саме американці переконували наше військово-політичне керівництво у незастосуванні зброї проти загарбників задля недопущення ескалації військового конфлікту. Хоча, відповідно до зобов’язань Будапештського меморандуму 1994 року, і США, і Росія є гарантами незалежності та суверенітету України в існуючих кордонах.
Хто кому винен 500 мільярдів доларів?
Про Будапештський меморандум взагалі не можна ніколи забувати. Він став великою оманою й трагедією для всього нашого народу. 176 міжконтинентальних балістичних ракет в шахтних пускових установках, близько 2000 ядерних боєзарядів стратегічної зброї, понад 4000 тактичних ядерних боєзарядів та 40 стратегічних бомбардувальників передусім на вимогу США позбавилася Україна, передавши цю зброю Росії. Зокрема, передавши їм і стратегічні бомбардувальники, які зараз вони використовують проти України, завдаючи ракетних ударів по нас.
А колись, у 1990-х роках минулого століття, у нас був третій у світі ядерний потенціал після Росії та США.
Від втрати Україною статусу ядерної держави була очевидною вигода для США. Адже і міжконтинентальні балістичні ракети, і бомбардувальники були орієнтовані й націлені саме на Сполучені Штати. А їхня ліквідація дозволила уникнути прямої загрози завдати ядерного удару по американській території. За підрахунками військових експертів, витрати на стримування ядерної зброї України з розгортанням додаткових систем ПРО в Європі коштувало б США від п’яти до 10 мільярдів доларів, а на їхнє утримання щороку необхідно було б виділяти додатково ще 200-300 мільйонів доларів. У разі прямого збройного конфлікту між ядерними Росією та Україною США мали б провести операцію з примусу до миру, яка коштувала б американцям понад 180 мільярдів доларів.
Тобто витративши упродовж 1992-2001 років близько 1,3 мільярда доларів на демонтаж озброєнь в Україні, за останні 30 років без’ядерного статусу України лише на розміщенні додаткових систем ПРО в Європі США зекономили близько 9 мільярдів доларів. А з урахуванням імовірного військового конфлікту між двома ядерними східними сусідніми країнами американці в середньому мали б витратити понад 500 мільярдів доларів.
Водночас з тим Трамп стверджує, що це Україна винна США за передану нам американську зброю понад 500 мільярдів доларів. Звідки він взяв ці цифри, ані він, ані будь-які інші американські політики, військові та експерти не пояснюють. Проте колишній президент США Білл Клінтон, який, власне, і був головним ініціатором роззброєння України, після повномасштабного вторгнення Росії в Україну раптом зізнався, що, виявляється, з примусом до ядерного роззброєння України він помилився.
Як Україну роззброїли перед вторгненням РФ
І в цьому контексті йдеться не лише про позбавлення України ядерного статусу, а й про інші звичайні види озброєння. Адже станом на 1991 рік, коли була проголошена незалежність України, на нашому озброєнні знаходилося 7200 артилерійських систем, понад 500 бойових кораблів і суден, 1500 бойових літаків, понад 9200 танків та 11300 бойових машин, а чисельність Збройних сил становила близько 800 тисяч військовослужбовців.
Ще наприкінці 1990 року між представниками країн — членів НАТО та існуючої на той час Організації Варшавського договору (ОВД) було підписано Договір про звичайні збройні сили в Європі. З розпадом СРСР зобов’язання за цим документом щодо скорочення чисельності лав війська та озброєння почала виконувати й Україна. Вже у 1990-х роках ЗС України скоротили до 400 тисяч осіб, порізали на метал та вивели з ладу 5300 танків, 2400 бойових броньованих машин і 477 бойових літаків. На початку 2000-х років українське військо налічувало у своїх лавах близько 300 тисяч військовослужбовців, а на початок російського вторгнення в Україну у 2014 році – лише 120 тисяч. А на озброєнні Сухопутних військ знаходилося лише 686 танків, 2065 броньованих машин та 716 артилерійських систем калібром від 100 мм.
Водночас Росія у 2007 році, за рік до нападу на Грузію, в односторонньому порядку призупинила дію Договору про звичайні збройні сили в Європі, а вже після широкомасштабного вторгнення в Україну в травні 2023 року взагалі денонсувала цей Договір.
Про поступки «сторін конфлікту» та «мавпу з ядерною гранатою»
Нічого ми нікому не винні. Ми платимо кров’ю та життям тисяч наших співвітчизників, зокрема, життями наших дітей. Платимо за те, що гаранти нашої безпеки разом із країною-агресором – Росією, не виконали своїх зобов’язань відповідно до Будапештського меморандуму. І не треба робити з нас невігласів і казати, що й Росію можна зрозуміти, адже вона дуже побоювалася розширення НАТО на схід, і саме тому вторглася в Україну.
До речі, а чому тоді Росія особливо не обурюється й не звертає увагу на те, що НАТО, навпаки, після «ультиматуму» з боку Росії в грудні 2021 року, не пішло геть за кордони 1997 року, а впритул наблизилося до кордонів РФ, прийнявши до свого складу Фінляндію та Швецію. Адже протяжність сучасного російсько-фінського сухопутного кордону становить понад 1270 кілометрів.
Тому ніколи серйозно російське керівництво не розглядало можливість збройного нападу на свою територію військ США і НАТО, добре розуміючи, що це нікому не потрібно і що її з цією сумнозвісною ядерною тріадою побоюються як «мавпу з ядерною гранатою». Вона просто нахабно й цинічно захоплює українські землі, використовуючи американський та натівський фактор як страшилку у своє виправдання. І попри те, що українські землі колись входили до складу Київської Русі, Російської імперії та Радянського Союзу, Україна ніколи не була частиною Російської Федерації. І не треба називати нас сторонами конфлікту й казати, що ми не хочемо миру, не йдемо на якісь територіальні поступки окупанту, при цьому навіть ані слова не кажучи про те, на які умови та поступки готовий піти агресор. І робити з жертви винного, позбавляти військової допомоги цинічно й некрасиво. Тим паче ми платимо кров’ю через те, що нібито відстоюємо інтереси Америки. Принаймні така вигадана російським керівництвом та їхніми пропагандистами версія є однією з основних щодо виправдання своєї агресії проти України.
В’ячеслав Діордієв
Читайте також:
