Варто сказати, що мешканці району чинили опір цьому розподілу – писали листи до Києва, збирали підписи, влаштовували сходи. Навіть була ідея перетворити весь Тарутинський район на одну велику громаду, щоб зберегти свою цілісність. Але, незважаючи на всі ці спроби, рішення про розподіл було прийнято. Наскільки воно було доцільним – покаже час.
Читайте також: Новий логотип Одеської області: що він символізує та чому викликає суперечки
Звідки взялась чорна кішка між громадами-сусідками?
Соціально-економічному розвитку новостворених громад завадила війна. Проте навіть зараз, у такій складній ситуації в країні, обидві громади показали себе фінансово спроможними та самостійними. Особливо важко довелося ставати на ноги Буджацькій громаді, тоді Бородінській. У Тарутиному (Бессарабському) вже були адміністративні будівлі, фахові спеціалісти, розвинута інфраструктура. Натомість у Бородіно, коли Іван Кюссе, голова громади, почав формувати апарат, спеціалістам навіть не було де працювати: люди буквально працювали на стільцях з власними ноутбуками на колінах.
Отже треба було спочатку створити належні умови для фахових спеціалістів. Ось тоді і пробігла між двома громадами «чорна кішка». Бородінці сподівались, що тарутинці поділяться із сусідами хоча б оргтехнікою та офісними меблями. Адже, коли вони були одним районом, то і бюджет був спільним, і в нього робили рівноцінні внески мешканці обох громад. Однак коли почався розподіл, бородінці відчули себе як те подружжя після розлучення: одному дісталася хата і те, що в хаті, а інший опинився на вулиці.
Згодом з’явилася причина образи і в тарутинців. Враховуючи, що Тарутинська центральна лікарня обслуговує і мешканців Бородінської громади, постало питання – співфінансування утримання лікарні. І тут вже бородінці зайняли стійку позицію: «Лікарня знаходиться на території Тарутинської громади, податки із зарплат медперсоналу йдуть у ваш бюджет, тож благоустрій і утримання лікарні – це ваші проблеми».
У відкритий конфлікт жодна зі сторін не вступала, проте з того часу кожна громада пішла своєю окремою дорогою.
Багатий стіл накрили, але горщики побили
І це стало схоже на сварку між близькими друзями – громади перестали запрошувати одна одну на свята та проводити спільні заходи.
«Бессарабський ярмарок» колись завжди проводили спільно (архівне фото)
Хоча у перший рік «розлучення» яскравий приклад був: обидві громади організували та провели в Тарутиному брендове свято району, відоме на всю Україну та за її межами, – міжнародний «Бессарабський ярмарок», на який традиційно з’їжджаються гості не тільки з різних куточків країни, а й із європейських держав. До речі, на цьому ярмарку громади накрили національними стравами найдовший стіл в Україні і створили саме велике хоро за кількістю учасників! Обидва ці факти потрапили до Книги рекордів України. Прямо гордість бере за наших людей.
Але саме тоді мешканці Бородінської громади відчули себе «в гостях», а не одним цілим. І це було неприємно усвідомлювати.
Напевно, саме тоді між громадами почалося вже відкрите змагання. Добре те, що здоровий глузд таки переміг містечкові суперечки і з часом це змагання переросло у здорову конкуренцію, що є рушійною силою для розвитку. Конкуренція поступово перестала виступати бар’єром, а, як міст, почала об’єднувати. Сполучним ланцюжком між громадами стало спільне святкування Дня Святого Миколая цьогоріч, в якому взяли участь обидві громади.
Ви також можете дізнатися: Обряд Мошу на півдні Одещини: колядки, морозні зими і як легко впізнати першого хлопця на селі
Три тисячі гостей завітали на Різдво
У переддень свята на околиці села Євгенівка в Буджацькій громаді чотири дні працювала казкова резиденція помічника Святого Миколая.
Це свято для дітей дружно і злагоджено влаштували Буджацька і Бессарабська громади.
Воно відбувалося в двох локаціях. Перша – на подвір’ї каплиці Святого Миколая, де дітей зустрічав помічник Святого із подарунками та новорічно-різдвяні фотозони. Друга локація – майстерня з виготовлення ялинкових іграшок, де всі охочі навчалися робити прикраси, а потім ласували смаколиками та веселились з аніматорами.
У перший день в резиденцію навідався благочинний Тарутинщини єпископ Аліпій, який провів святкову службу. Зі святом усіх привітали Іван Кюссе, голова Буджацької громади, і Сава Чернєв, голова Бессарабської громади.
За чотири дні, що працювала резиденція, тут побувало близько трьох тисяч гостей з обох громад. Усі діти отримали новорічні подарунки, які їм приготували обидві громади. Святкову атмосферу створювали працівники культури також обох громад.
Так святкували Різдво дві громади цьогоріч:
Так Різдво об’єднало сусідів, які знов відчули себе єдиною родиною. Звичайно, здорова конкуренція – це добре, але набагато краще справжня, міцна дружба. Тож сподіваємось, що скоро, коли закінчиться війна, обидві громади разом відродять «Бессарабський ярмарок», який прогримить на всю країну.
Раніше ми розповідали, як колядують, щедрують та засівають у селі Загнітків на Кодимщині.
