Як в Одесі діє мобільна паліативна допомога для важкохворих вдома

Як в Одесі діє мобільна паліативна допомога для важкохворих вдома

Ключові моменти:

  • Мобільна паліативна бригада в Одесі виїжджає до важкохворих на дому.
  • Медики контролюють біль, коригують терапію та навчають родичів догляду.
  • Послуги надають за направленням безкоштовно; частину ліків оплачує родина.
  • Моральне навантаження та брак підтримки не зупиняють команду в її роботі.

Журналістка провела день із виїзною бригадою відділення мобільної паліативної допомоги №29. Вона супроводжувала медиків під час домашніх візитів, говорила з родичами пацієнтів і поспілкувалася із завідувачкою відділення Тетяною Нєткачевою. За шість візитів відкрилися різні історії: сутичка з болем, намагання повернути гідність пацієнтам і складнощі з фінансуванням лікування.

15 медиків, 2 авто та бажання допомагати людям

Робочий день бригади починається з вечірнього складання графіку на наступний день.

«Це важливо, — каже завідувачка Тетяна Нєткачева. — Наразі ми обслуговуємо близько 90 пацієнтів і маємо враховувати незаплановані виклики».

У цей день екстрених викликів не було. Після згоди родичів журналістка вирушила з командою до першої пацієнтки.

Тетяна Нєткачева, лікар-невропатолог, завідуюча Відділення мобільної паліативної допомоги

Тетяна Нєткачева, лікар-невропатолог, завідуюча відділенням мобільної паліативної допомоги

— Як визначають, хто потребує паліативної допомоги, і як її отримати?

— Зазвичай це пацієнти з тяжкими хронічними та прогресуючими хворобами. Важливі критерії: ходьба, орієнтація в реальності, наявність больового синдрому та здатність до самообслуговування. Один після інсульту може ходити, інший — ні. Тому не всі з тяжкими діагнозами автоматично потребують паліативу. Направлення дає сімейний або лікуючий лікар.

— Які послуги надає бригада?

— За пакетом НСЗУ «Мобільна паліативна медична допомога дорослим і дітям» ми робимо оцінку стану пацієнта, призначаємо медикаментозне лікування, зокрема препарати проти хронічного болю. Беремо біоматеріали для аналізів. Виконуємо медичні маніпуляції та інструментальні дослідження: ставимо катетери, проводимо кисневу терапію за допомогою концентратора, робимо ЕКГ. Навчаємо родичів доглядати. Підтримуємо пацієнтів з рідкісними захворюваннями та надаємо психологічний супровід.

— Як це відбувається на практиці?

— Після оформлення документів ми приходимо додому, оцінюємо пацієнта й призначаємо лікування. Спостерігаємо за реакцією і коригуємо терапію. Лікар відвідує пацієнта раз на тиждень, у інші дні підтримує зв’язок телефоном. За потреби виїжджаємо. Протягом періоду надаємо аналізи, кардіограми та інші обстеження.

Виконання паліативній пацієнтці електрокардіограми

Виконання паліативній пацієнтці електрокардіограми

— Ми прагнемо не лише зняти біль і зробити життя безпечнішим. Часто намагаємося максимально відновити функції пацієнта. Якщо досягаємо прогресу — знімаємо людину з паліативного обліку.

— Чи є обмеження за термінами перебування на паліативі?

— Ні. Час перебування не регламентований. Кожна ситуація індивідуальна.

— Як часто бувають позапланові виклики?

— Різно. Родичі дзвонять на черговий номер, а інколи безпосередньо лікарям. Ми звикли до цього: вони хвилюються. У залежності від ситуації радимо, які ліки прийняти, виїжджаємо самі або викликаємо швидку.

Що кажуть пацієнти і родичі

Ми відвідали пані Марину Сергіївну. Вона пережила два інсульти і наразі прикута до ліжка. Попри це жінка привітна і рада бачити лікарів. Під час обстеження спілкуємося з донькою пацієнтки, Іриною.

— Ірино, як давно хворіє ваша мама?

— Близько двох років. Приблизно стільки ж вона під наглядом паліативної бригади.

— Чому обрали саме паліативну допомогу?

— Спочатку нас відвідувала сімейна лікарка, але її можливостей було недостатньо. Паліативна бригада має ширший спектр послуг. Лікування допомагає: мама говорить, вона бадьора. Найважливіше — у випадку проблем ми отримуємо швидку реакцію. У нас є доглядальниця, але вона не замінить лікаря. Мені спокійніше, бо можна в будь-який момент проконсультуватися і відкоригувати терапію. Психолог відділення допоміг мамі прийняти нові обмеження. Раджу паліатив тим, у кого є хворі родичі — це полегшує життя всім.

Психолог спілкується з родичами паліативних пацієнтів

Психолог спілкується з родичами паліативних пацієнтів

Після цього команда вирушає до наступного пацієнта. Є час для додаткових питань.

— Які спеціалісти входять до вашої бригади?

— Невролог, кардіолог, терапевти, анестезіолог, психолог, дерматолог, отоларинголог, реабілітолог, уролог, хірург та медичні сестри.

— Якщо потрібен лікар, якого немає у бригаді, або додаткове обстеження?

— Якщо фахівець працює в нашому комунальному неприбутковому підприємстві, він оглядає пацієнта. МРТ чи КТ зазвичай оплачують родичі. Однак можна замовити соціальне таксі міста, тоді місто оплачує транспортування пацієнта.

Хто допомагає відділенню

— Послуги безкоштовні при наявності направлення. А ліки хто купує?

— Частина обладнання і деякі ліки є. Але дорогі препарати здебільшого купують родичі. Перев’язувальні матеріали і кисневі концентратори іноді надають, але не всі витрати покриваються.

— Чи отримуєте допомогу від організацій або депутатів?

— Часто допомагають родичі померлих пацієнтів. Вони розуміють потреби. Наприклад, син померлої передав нам запчастину для концентратора, щоб апарат можна було віддати іншому пацієнту. Щодо депутатів — ми зверталися. Деколи виділяли памперси, але просили зробити фото з подякою. Дехто відмовлявся від такої допомоги через приниження. Тож більше не просимо.

Того дня ми побачили пацієнтів, які не рухаються і не говорять. Декому лише знімають біль. Це важко. І ще гірше, коли повне одужання вже не мета лікування.

— Ви керуєте відділенням три роки. Чи радитиметесь працювати тут, якби знали все наперед?

— Я приходила на три місяці підмінити колегу і залишилася. Робота тяжка, перш за все морально. Кожен лікар радіє, коли пацієнт стабілізується або має ремісію. Це буває рідко, але надихає.

— Поділіться прикладами прогресу.

— Була молода жінка, яка під час війни травмувалася при купанні. Вона втратила чутливість нижче шиї. Завдяки співпраці з благодійниками і додатковим реабілітологам, жінка тепер може сидіти самостійно і трохи рухати рукою. Це зайняло два роки, але є прогрес. А ще є наш «Супермен» — пацієнт у візку, який не здається і прагне активного життя. Таких випадків багато, і команда надихає мене щодня. Тому я залишаюся на цій посаді.

Після шести виїздів бригада повертається у відділення, оформляє документи і готує план на завтра. Робота не закінчується з останнім пацієнтом.

Через травматичний характер матеріалу деякі дані пацієнтів змінено, а фото оброблено.

Створено за матеріалами: odessa-life.od.ua