«Війна — це жах для всього живого»
— Іване, чи війна впливає на фауну України тільки негативно?
— Війна взагалі впливає абсолютно негативно. Але є виключення, наприклад, в нашому національному природному парку «Тузловські лимани». Завдяки війні у нас немає полювання, тому для деяких видів тварин — це корисно. Вони не відчувають антропогенного навантаження від полювання чи браконьєрства. Але, в цілому, війна — це жах для всього живого. І ми з початку війни в нашому парку ведемо моніторинг за навколишнім середовищем, особливо за птахами, адже через наш парк пролітає близько мільйона птахів з Африки на північ і на зворотному шляху. І ми повинні знати, що насправді стається під впливом війни.
— Знаю, що найбільше страждають дельфіни. За останніми даними їх загинуло понад 50 тисяч. Як вдалося дійти такої цифри та як ця кількість змінилася у порівнянні з довоєнними часами?
— Ми єдиний національний парк Азово-Чорноморського узбережжя України, який не окупований. Але військові надали нам 6 з 44 кілометрів узбережжя для моніторингу Чорного моря. І ми за цей активний період війни, особливо під час деокупації острова Зміїного, мали можливість щодня рахувати мертвих дельфінів. До війни на всій території узбережжя ми могли зафіксувати три мертвих дельфіни. І ми достеменно знали причини. Вони гинули від рибалок або браконьєрів, мали підрізані плавці або сліди сіток на тілі. З початком війни, на тих шести кілометрах ми нарахували 52 тіла. Тож, в кінці 2022 року вирахували цифру: 50 тисяч загиблих китоподібних у Чорному морі.
— З чим конкретно ви пов’язуєте масову загибель дельфінів?
— Є три основні причини. Перша — це сонари або гідролокатори, які вражають акустичну систему дельфіна. Він стає абсолютно сліпим, не може ні ловити рибу, ні комунікувати з родиною. Друга проблема — це віруси, які атакують тіло дельфіна при низькому імунітеті та вбивають його. Третя — це бомбардування та розриви мін.
— До чого це може призвести? Чи є ймовірність повного вимирання китоподібних?
— Є дані, що після Другої світової війни в Чорному морі було 2 млн китоподібних. До нинішньої війни їх чисельність становила близько півмільйона. Зараз, за нашими припущеннями, їх лишилося 150-200 тисяч. Якщо вони продовжать гинути і не буде жодних дій з боку влади чи міжнародної спільноти, вони просто зникнуть. А Чорне море та інші океани без китоподібних — це не живі акваторії, адже ці тварини є санітарами моря та вершиною харчового ланцюга.
— Які кроки потрібно зробити, щоб зберегти цю популяцію?
— Ми вже два роки пропонуємо створити великий морський резерват, де дельфіни могли б відновлюватися в безпечному середовищі. Найкраще для цього місце — піщаний пересип озера Сасик. Проте, це питання блокується Одеською обласною адміністрацією, ймовірно, через конфлікт інтересів. Чотири роки тому обласна адміністрація запропонувала створити великий туристичний комплекс, що передбачає знищення цього піщаного пересипу.
Про долю заповідників
— Чи можуть вимоги Євросоюзу щодо розширення національних парків допомогти відновити екосистему?
— Підписуючи Європейську асоціацію, Україна гарантувала, що ми будемо мати 15% охоронюваних територій. Наразі ми маємо лише 6,8% від території України. Нам потрібно працювати, щоб знайти нові ділянки та довести цю цифру до 15%. Це стосується степу, лісу, річок, які постійно руйнуються. І на фоні війни, коли на Сході зруйновано багато агроценозів, буде шалений попит на нові території, щоб їх освоювати для економічного розвитку. Але якщо ми не будемо дотримуватися європейських вимог нас будуть вважати дикунами.
— Яка ситуація з іншими заповідниками, такими як Кінбурнська коса та Асканія Нова? Чи є ймовірність, що якісь види тварин змогли мігрувати?
— Кінбурнська коса є дуже унікальною екосистемою з піщаним пересипом, морем і Дніпро-Бузьким лиманом. Вона унікальна для птахів, оскільки багато з них зупиняється під час міграції. Але з початком повномасштабного вторгнення там були потужні постріли та пожежі, які перетворили цю територію на справжнє пекло для тварин. Багато з них зникли. Щодо Асканії Нової, це світова перлина, яка створювалася наприкінці ХІХ століття. Вона була унікальним куточком степу, але зараз там жахлива ситуація для тварин. Загинули сотні сайгаків, які утримувались у великому вольєрі. Вони створювали яскравий ландшафт, де було багато туристів, але тепер орки просто знищили частину популяції.
— Чи є шанси на відновлення цих заповідників?
— Я вважаю, що основне — це те, що Асканія Нова, як природна ділянка, поки не розорюється. Там 14 гектарів унікального заповідного степу, і супутні дані свідчать, що вона в цілому є. Тварин стає менше, але природа має велику силу відновлюватися. Однак, війна зруйнувала природний баланс на майже 40% природних територій на Сході та Півдні. Відновлення цих екосистем буде нелегким. Багато забруднень — хімічних, нафтових, важких металів — залишаються в кратерах після вибухів. Без допомоги Заходу в відновленні цих територій нам буде дуже важко. Ми можемо втратити унікальні ділянки. Наприклад, в нашому парку ми маємо одну третину ділянок лиманів, де падали сотні бомб, які не детонували. Що з ними робити — ніхто не знає. Тому ми, міністерство, зараз працюємо над тим, як післявоєнний час разом створити відновлення, оскільки воно важливе не лише для України, а й для Європи та світу. Багато тварин і інших видів зникають, і їх потрібно зберегти як генетичне надбання цивілізації.
