Президенти та гора
Давайте, співгромадяни, разок, у якості новорічного сюрпризу, розповідь про одеські вулиці почнемо з… дальнього «закордоння». Українська «мода» на перейменування топонімів не просто перетнула океан: не де-небудь, а в США, і не хто-небудь, а обраний президент Дональд Трамп вирішив зайнятися цією справою.
Він 24 грудня під час виступу у Феніксі, передає Fox News, заявив про намір змінити назву найвищої точки країни – гори Деналі на Алясці. Трамп хоче повернути їй колишню назву – Мак-Кінлі, на честь 25-го президента США.
Гора була перейменована колишнім президентом США Бараком Обамою у 2015 році. Він закріпив за нею назву «Деналі». Воно мало відображати традиції корінних жителів Аляски, оскільки слово «Деналі» вживали раніше представники місцевих племен.
Воно означає «високий» або «великий». Відомо, що у 1896 році вершину стали називати горою Мак-Кінлі на честь президента Вільяма Мак-Кінлі, який ніколи не був на Алясці. Цю назву офіційно визнали урядом США, поки Обама не змінив її, незважаючи на спротив законодавців у рідному для Мак-Кінлі штаті Огайо.
Мак-Кінлі, два терміни який служив губернатором Огайо, перш ніж стати президентом у 1897 році, привів країну до перемоги в іспано-американській війні та підвищив захисні тарифи для підтримки промисловості США. Гора Деналі (Мак-Кінлі) має висоту 6168 метрів.
Але, мабуть, досить описувати закордонні «терки» і перейдемо до наших, одеських, перейменувань. В історичному центрі міста, від Успенської до Малої Арнаутської тягнеться «аж» на 480 метрів вулиця, яка зараз носить ім’я Бориса Литвака.
Читайте також: Нові назви одеських вулиць: ким був Амвросій Ждаха і до чого тут російські казки
Євген Заславський готував революцію, але не дожив до неї
Її початкова назва – Міщанська. Вона пов’язана з сословним поділом одеського населення (поряд з Міщанською в Одесі існували Дворянська та Князівська вулиці). Хоча є думка, що назва пов’язана з органами міщанського самоврядування, що знаходилися тут.
Євген Заславський
До 2018 року ця вулиця носила назву на честь Євгена Заславського (1844-1878) – організатора і керівника першої політичної робітничої організації в імперії – «Південноросійського союзу робітників».
В принципі, в Одесі він був «залетним»: народився у Воронежі, помер у Петербурзі. В проміжку між цими подіями його якимись вітрами занесло в Одесу. У 1872 році тут він вів пропагандистську діяльність в нелегальній школі для робітників, читав їм такі необхідні лекції з політичної економії.
Навесні 1875 під керівництвом Заславського оформився «Південноросійський союз робітників». Він вважав, що до соціалізму приведуть освіта робітників, політичне виховання, що дозволять потім здійснити революційний переворот.
Лідери Південноросійського союзу робітників
Того ж року «Союз» було розгромлено, а Заславського арештовано. У 1877-му його засудили до 10 років каторги, у 1878 році в Петербурзькій тюремній лікарні він помер від туберкульозу.
Як Борис Литвак заслужив любов та авторитет в Одесі
Сучасну назву вулиця отримала на честь почесного громадянина Одеси та Одеської області Бориса Давидовича Литвака (1930-2014). Він був відомий, перш за все, як творець Центру реабілітації дітей-інвалідів «Майбутнє» (його будівлю називають «Будинок з ангелом») та голова правління благодійного фонду з такою ж назвою.
За цю діяльність йому було присвоєно звання почесного громадянина міста Одеси та Одеської області, Героя України (2007). Але не лише благодійністю він допомагав людям. Борис Литвак багато років керував спортивною школою № 2, отримав за спортивні досягнення звання заслуженого тренера. Він був одним з моральних авторитетів у місті, не раз обирався депутатом Одеської міськради, займався іншою громадською діяльністю.
З’явився на світ Борис Литвак у одеському дитячому приймачі. Його мати перед самими пологами пішла від чоловіка.
Працювала вона на одеському заводі «Кінап» і 27 вересня 1941 року змогла залишити Одесу на останньому судні (завод евакуювали до Самарканду, там Борис працював слюсарем). Після війни вони повернулися до Одеси.
Борис служив в армії у Білорусі, там його взяли до футбольної команди Мінського будинку офіцерів. У 1953 році демобілізувався. У 1959 році, продовжуючи працювати, вступив на заочний відділ факультету фізичного виховання Одеського педінституту ім.Ушинського.
Вас також може зацікавити: Від болгарського «Леніна» до київського князя: історія трьох назв одеського проспекту
Після закінчення інституту викладав фізвиховання в Одеському автомеханічному технікумі. У 1961 році його обрали заступником голови облради добровільного спортивного товариства. У 1977 році він став директором дитячої юнацької спортивної школи олімпійського резерву № 2, де працював до смерті. У 1996 році створив Одеський обласний благодійний фонд реабілітації дітей-інвалідів «Майбутнє».
Борис Литвак пішов із життя на 85-му році в Одесі. «Добро потрібно робити тихо. Так, щоб про це ніхто не знав», – такий був його девіз. Так він і жив. І якщо вулиця в ЙОГО місті носить його ім’я – це правильно.
Валерій БОЯНЖУ, Херсон-Одеса
