У Білгород-Дністровському краєзнавчому музеї відкрилася виставка робіт місцевої майстрині Яніни Романушко під назвою «Магія клаптиків». З різнокольорових клаптиків тканини вона створює цілісні художні полотна, в яких поєднуються складні візерунки, різноманітні форми і яскраві кольори. Нещодавно в музеї відбулася творча зустріч із педагогами місцевої спеціальної школи. Захід організували як своєрідну методичну паузу, присвятивши його профілактиці професійного вигорання вчителів, що працюють з дітьми з особливими освітніми потребами. Для освітян ця зустріч стала можливістю відволіктися від щоденних турбот, познайомитися з мистецтвом клаптикового шиття та наповнити себе новою енергією. Під час заходу Яніна розповіла про свій творчий шлях. Кореспонденти поспілкувалися з нею, щоб зрозуміти, що стоїть за її насиченими барвами композиціями.
Печворк – це мистецтво створення єдиного полотна з окремих клаптиків тканини. Яніна Романушко впевнено відкрила для себе цей напрям ще у 2016 році. Захоплення прийшло абсолютно випадково:
«Довгий час я працювала диспетчером таксі. Якось придбала журнал «Burda Печворк», він тоді ще був у продажу. Розгорнула і була вражена виробами, які створюють сучасні майстрині та виставляють на міжнародних шоу. Це справжній вибух кольорів і форм. Мене це надихнуло настільки, що я твердо вирішила — хочу спробувати й сама цим займатися», — пригадує авторка.
Однак серйозно почала займатися клаптиковим шиттям Яніна після початку повномасштабного вторгнення у 2022 році. На підприємстві, де вона працювала, відбулися скорочення. Саме цей перелом у житті спонукав жінку повністю віддатися улюбленому хобі.
Протягом року вона сама оволодівала технікою складання тканинних блоків. Майстриня каже, що прагнення не згасло навіть після створення першої та четвертої ковдри. Натомість бажання розвиватися лише зростало:
«Це, мабуть, якийсь внутрішній талант. Все виходило якось само собою», — зізнається Яніна.
Згодом вона почала знаходити інших українських майстринь печворку. В Інтернеті шукала сайти й сторінки колег, прагнула особисто побачити їх роботи.
«Мені стало цікаво поїхати на фестиваль у Київ 2024 року. Відправила туди свою «Мандалу» — і мене запросили. Це дуже надихнуло! Побачила сучасний рівень печворку — він справді високий. У 2025 році відправляла роботи двічі, мене також запрошували. Знайомлюся з новими людьми, розширюю кругозір — це мотивує», — розповідає майстриня.
Яніна купує тканини у спеціалізованих інтернет-магазинах. Вона отримує задоволення не лише від процесу шиття, а й від пошуку матеріалів і підбору кольорової гами. Ідеї до нових композицій надходять у найнесподіваніших місцях, навіть під час прогулянок.
«Навіть проста плитка на землі може дати ідею. Іду, бачу візерунок і думаю: «Це можна поєднати у блоки». Іноді хочу створити щось, але не можу зрозуміти що. Потім знаходжу маленьку деталь — тканинку чи колір — і склад пазлу з’являється. Тоді приступаю до роботи», — пояснює Яніна.
Виготовлення кожної роботи вимагає багато часу. Вже п’ятий рік поспіль майстриня приділяє печворку 5–6 годин щодня, урізноманітнюючи це домашніми справами. Створення однієї композиції займає близько місяця-півтора, складніші роботи іноді розтягуються до двох місяців.
Особливе місце в серці Яніни посідає «Мандала», яку вона створила, відштовхуючись від свого дня народження. Ця робота прикрашає її кімнату.
«Світові мандали зазвичай малюють. Їх розробила одна вчена з Австрії. Я займаюся йогою і мене цікавить вплив кольорів на людину. Намалювала мандалу, але хотіла вишити її й повісити на стіну. Зшивала її досить складно — трикутники треба було точно виміряти. Але вийшло. До того ж підібрала кольори за спеціальною таблицею: кожній цифрі відповідає певний колір», — пояснює майстриня.
Яніна говорить, що печворк змінив все її життя.
«Світогляд змінився кардинально. Коли залишила роботу і повністю поринула у цю справу, це надзвичайно заспокоює і гармонізує. Ще й заряджає енергією — особливо, коли я задоволена результатом. Це дуже приємне відчуття. Мені хочеться, щоб і всі відчували таке», — ділиться майстриня.
Крім великих полотен, Яніна шиє невеликі серветки і різноманітні доріжки. Часто дарує їх знайомим і друзям, зокрема на свята. У її планах — підвищувати майстерність, вивчати нові техніки, презентувати свої роботи за кордоном та робити світ навколо яскравішим.
«Не очікувала такого інтересу: людям подобаються мої роботи, вони їх розглядають. Це приємно, бо я відчуваю, що несу в світ щось добре й красиве», — розповіла Яніна.
Сьогодні в музеї експонується 18 її робіт. Директорка закладу Тетяна Біла зазначила, що виставка викликала справжній ажіотаж серед місцевих мешканців.
«18 травня світ відзначає Міжнародний день музеїв. Ми завжди хочемо запропонувати щось унікальне та неочікуване для наших громадян. Запросили творчих дорослих і дітей, і прийшла Яніна Романушко. На фоні інших експозицій її роботи виглядали надзвичайно ефектно, тому ми вирішили влаштувати їй персональну виставку. Зауважу, що всі відвідувачі були в захваті від техніки, формату і знали, що над створенням однієї роботи вона працює понад місяць. До трьох тисяч клаптиків йде на одну композицію. Це праця людини без художньої освіти, але з величезним талантом», — підкреслила Тетяна Біла.
Під час зустрічі директорка та Яніна також презентували педагогам масштабну й яскраву композицію.
Педагоги були захоплені: уважно оглядали унікальні панно, ставили авторці безліч питань. Цікавили техніки роботи, вартість тканин і практичне застосування виробів у повсякденному житті. Яніна охоче ділилася досвідом, пояснюючи, як створює свої полотна і як це заняття вливає на її життєвий баланс.
Ця творча зустріч стала не лише перервою від буденності, а й можливістю глибше познайомитися з печворком і усвідомити, як творчість допомагає знаходити натхнення і внутрішню рівновагу.
Захід підтримало кафе «Діоніс», яке організувало для учасників благодійний фуршет.
