Їли траву, щоб не вмерти з голоду
Народилася Катерина 18 лютого 1924 року в Смоленській області. Дитинство її припало на непрості роки, які закарбувалися в пам’яті спогадами про голод і холод, втрату рідних людей і материнське тепло з мудрою порадою: «Доню, запам’ятай – Бог не дає випробувань, які б не могла пережити людина».
– Я досі пам’ятаю матусині настанови. І те, як люди бідували. Голод гнав збирати колосся на полях, ми їли траву. Коли вже стало трохи легше, я ходила в сусіднє село за хлібом – там давали кожному по 600 грамів хліба, – згадує Катерина Желтова.
Але, незважаючи на всі випробування, вона із задоволенням ходила до школи, де встигала не тільки гарно вчитися, а й займатися спортом. Завжди брала участь у змаганнях з фізкультури чи легкої атлетики. Спорт став для неї заняттям, яке давало снагу, загартовувало. Не знала дівчинка, що цей гарт знадобиться їй під час воєнного лихоліття.
Читайте також: Марія Палесіка: пережила голодомор, заслання, але співає і любить життя
На фронт пішла у вісімнадцять літ
Її фронтові дороги почалися у вісімнадцять років вона пішла захищати Вітчизну. Була діловодом-машиністкою, а згодом брала участь і у боях.
Її мужність і відвага були відзначені численними нагородами.
– Я воювала на Другому Білоруському фронті, у 330-й стрілецькій дивізії, отримала звання єфрейтора.
Сьогоднішні події в Україні шокують. Навіть у жахливому сні не снилося, що Росія розв’яже проти України війну. Я з жахом дивлюся на те, що відбувається. Моє покоління пережило Другу світову, а тепер мій онук – у лавах Збройних сил України, – каже ветеранка.
Своє перше і єдине кохання зустріла на війні
Посеред воєнного лихоліття, смертей і страждань дівчина зустріла своє перше кохання, яке стало для неї єдиним на все життя. Катерина Борисівна каже, що саме війна змусила усвідомити цінність життя.
– Війна може позбавити багатьох речей, навіть життя. Але вона не здатна завадити коханню, – впевнена жінка.
Ще на тему: Як знайти кохання на все життя: реальні історії подружніх пар з Одещини
Катерина і Василь Желтови більше двох років прослужили разом. А після закінчення війни одружилися. Їхня перша дитина народилася в Німеччині, де молода сім’я проходила службу.
Згодом родина переїхала до Миколаєва, а коли Василя перевели до Одеського військового округу, Катерина вперше ступила на балтську землю. Тут злетіли найкращі роки зрілості та прийшло затишне надвечір’я у колі рідних людей.
Тридцять літ улюбленої роботи
Працювати жінка влаштувалась на Балтську швейну фабрику. Дружний колектив та робота в експериментальному цеху, де шили ковдри, верхній одяг, а згодом – військову форму, приносили задоволення. Тож віддала улюбленій справі тридцять років.
– Катерина Борисівна спокійна, відповідальна, ввічлива й безвідмовна людина. Разом з нею працював і її чоловік, який, вийшовши у відставку, прийшов на фабрику, – згадує голова профспілки працівників фабрики Світлана Щербакан.
У чому ж еліксир здоров’я і секрети довголіття?
Катерина Желтова і сьогодні старається бути корисною своїй родині, турбується про рідних. Вона охоче готує обіди, робить запіканки та пече печиво. А ще – слідкує за своїм здоров’ям. Її день починається о 6-й ранку із зарядки та легкого сніданку. Обов’язковим ритуалом є перегляд новин – її цікавить, що відбувається в країні та світі. Любить вона доглядати за квітником та садом.
У своєму щедролітті Катерина Борисівна відчуває тепло своєї родини. Про неї піклується сім’я її сина Олега. Вона щаслива, що має гарну родину, – сина та доньку, онуків і двох правнуків.
Ще стаття на тему: Врятувала коханого, пережила війну та зберегла оптимізм: про що просить Бога столітня жителька Ананьєва
– Ми з чоловіком прожили разом п’ятдесят славних літ, берегли одне одного. Найголовніше – зуміти пронести свою любов крізь випробування, не сваритись, поважати інтереси і думку своєї половинки, бути опорою один одному, – ділиться Катерина Борисівна життєвими премудростями.
На запитання, чи є якийсь еліксир здоров’я та секрети довголіття пані Катерина відповіла:
– Бог його знає. Напевне, основний еліксир здоров’я – це любов до життя і до праці. А ще – в усьому треба знати міру. Я за своє життя жодного разу не зловживала алкогольними напоями, не мала шкідливих звичок. Їм тільки натуральні продукти і не переїдаю. Незважаючи на будь-які перипетії долі, щодня знаходжу причину, щоб усміхнутися життю. І не роблю людям зла. Думаю, це дає мені надію на щасливе та довге життя.
