Ключові моменти:
- Починаючи з повномасштабного вторгнення, в Одесі інтенсивно прибирають російські й імперські назви.
- У 2023 році в рамках цієї хвилі перейменували провулок Кренкеля.
- Нова назва провулка — Дур’янівський, замість імені радянського полярника.
- Назва пов’язана з першим власником ділянки та історією самого провулка.
Чому провулок Кренкеля перейменували на Дур’янівський
Після початку широкомасштабної агресії Росії процес переосмислення радянської та російської спадщини в Одесі активізувався. Місто системно повертає вулицям їхні історичні імена. Ця хвиля перейменувань охопила багато топонімів і стала частиною деколонізації простору.
У 2023 році цю політику впровадили й на законодавчому рівні — набув чинності закон про деколонізацію. Одним із наслідків стало повернення історичної назви провулку Кренкеля в Приморському районі. У вересні 2023 року провулку повернули ім’я Дур’янівський. Історична назва походить від імені першого домовласника — Фрідріха Людвіговича Дур’яна.
Але спершу треба розібратися, хто такий Ернст Кренкель і як його ім’я потрапило на мапу Одеси.
Чим відомий полярник Кренкель
Ернст Теодорович Кренкель (1903–1971) — відомий радянський полярник і професійний радист. Він походив із німецької родини і брав участь у низці арктичних експедицій, зокрема на дрейфуючій станції «Північний полюс».
Радіо стало визначальним у його житті ще 1921 року, коли він з відзнакою закінчив річні курси радіотелеграфістів. Далі працював на приймальній радіостанції, у 1925–1926 роках служив радистом у Червоній армії, а потім довгі роки опікувався зв’язком на полярних станціях. Також ходив у експедицію на гідрографічному судні «Таймир» і працював у Центральному науково-дослідному інституті зв’язку.
Він брав участь в експедиціях на криголамному пароплаві «Георгій Сєдов» (1929), дирижаблі «Граф Цепелін» (1931), пароплавах «Олександр Сибіряков» (1932) і «Челюскін» (1933–1934). Після катастрофи «Челюскіна» він забезпечував безперервний радіозв’язок льодового табору з материком, що закріпило його легендарний статус.
Одна з найбільш відомих історій пов’язана саме з «Челюскіним». У критичний момент у радіостанції Кренкеля вийшов з ладу резистор — крихка керамічна деталь, яка виконувала роль електричного опору. Відсутність зв’язку тоді означала реальну загрозу життю всіх людей на льоду.
Кренкель знайшов просте рішення: він стругнув графіт із олівця, зробив імпровізований резистор і відновив зв’язок. Цей винахід врятував життя всім, хто залишився на крижині.
Та на тлі професійних заслуг у нього був і недолік: Кренкель тоді не мав партійного квитка. Письменник Михайло Веллер описував одну показову сцену тієї епохи. У 1934 році радянська репресивна машина вже набирала обертів, а партійні збори підлягали суворому контролю.
Закриті партійні збори влаштовували в наметі Кренкеля. Він, як фахівець зі зв’язку, декодував усі вказівки та передавав їх партійним органам. Проте через відсутність партійності йому часто наказували вийти на мороз на кілька годин, поки комуністи проводили свої збори і складали протоколи.
Після довгого мерзнення Кренкель повертався до намету, сідав за телеграфний ключ і передавав на материк протокол зборів, починаючи з грифа «Секретно». Ця деталь ілюструє суперечливість епохи: фахова віддача співіснувала з політичною дискримінацією.
До лав партії Кренкель вступив лише в 1938 році, коли йому вже присвоїли звання Героя Радянського Союзу. Продовжував працювати в освоєнні Півночі і під час війни, і після неї. Але у 1948 році, у розпал кампанії боротьби з космополітизмом, його зняли з посади начальника Управління полярних станцій Головсевморшляху. Німецьке походження стало приводом для звільнення і заборони виїзду на зимівлі в Арктику.
Кренкеля усунули й з громадських посад: він втратив керівництво Ради Центрального радіоклубу СРСР та місце в редколегії журналу «Радіо». До 1956 року йому заборонили працювати в радіоаматорському ефірі. Його звинуватили у «зв’язках із закордоном» — типове звинувачення для того часу.
Чому провулок назвали Дур’янівським
Провулок отримав історичну назву на честь родини Дур’ян (іноді Дуріан, Дуріанн). Брати Фердинанд і Фрідріх, а також інші члени родини володіли пивоварнею та земельними ділянками в Одесі. Родина мала німецьке коріння і залишила помітний слід у міській інфраструктурі.
У 1884 році Дур’яни придбали ділянку між Госпітальною та Прохорівською вулицями. Раніше цю ділянку називали дев’ятим провулком. За власні кошти родина проклала дорогу між вулицями і вимостила її гранітом. Згодом цей проїзд почали називати Дур’янівським провулком.
Родина Дур’ян залишила в місті й інші пам’ятки підприємницької діяльності. На вулиці Старопортофранківській, ближче до Тираспольської, стоїть красива цегляна будівля колишнього млина. Він був одним із перших парових млинів в Одесі.
Млин заснував барон Мас у 1878 році. У 1893 році будівлю придбав торговий дім «Ф. Олов і Л. Дуріан». Людвіг Дуріан належав до тієї ж родини підприємців. У рекламних проспектах млин називали «механічним паровим вальцьовим», і його борошно експортували в Туреччину, Єгипет, Швецію та Англію.
Одеса теж користувалася продукцією млина. Дур’яни також займалися випічкою та кондитерськими виробами. Наприкінці XIX століття тут з’явилася фабрика англійського бісквіта Ф. Ф. Дур’яна. Її заснували у 1885 році, спочатку на вулиці Преображенській.
До 1912 року фабрика перемістилася на Середньофонтанську дорогу. На ній працювало близько 25 робітників, а річний оборот становив 45 000 рублів — значна сума для тих часів. Для порівняння: в 1912 році зарплата робітника-борошномела становила 27 рублів, а за 1 рубль купували 20 яєць.
Цікаво, що Бернгард Лібман, який згодом став відомим одеським кондитером, починав свій шлях у братів Дур’янових. Він приїхав до міста без засобів, влаштувався підмайстром, потім став керуючим і згодом орендував підприємство. Зароблені під час роботи кошти дозволили йому заснувати власну справу — відомий згодом Будинок Лібмана.
Повернення провулку родині Дур’ян відновлює історичну справедливість. Відновлення старих назв упорядковує міський простір і повертає пам’ять про місцевих підприємців.
Коротке резюме: провулок уже носить історичне ім’я Дур’янівський, і це рішення спирається на документовану історію власності та внесок родини в розвиток Одеси.
Створено за матеріалами: odessa-life.od.ua
